— Мейсон не красень, Старлінг, і я маю на увазі не лише його обличчя. Дізнайтеся, що він має на Лектера. Повертайтеся з інформацією, ми над нею попрацюємо. Нарешті.
Старлінг знала, що Кроуфорд уже давно, ще відтоді, як вона закінчила Академію ФБР, намагається переманити її до Відділу поведінкової психології.
Тепер вона стала ветераном Бюро, ветераном численних другорядних завдань, і побачила, що її ранній тріумф, коли вона впіймала серійного вбивцю Джейма Ґамба, став однією з причин її провалу в Бюро. Вона сходила, мов зірка, проте застрягла на півдорозі. У процесі полювання на Ґамба вона знайшла собі принаймні одного могутнього ворога й викликала заздрість у численних однолітків чоловічої статі. Це, а також певна непокора й упертість призвело до того, що вона роками брала участь у групах швидкого реагування, що виїжджали на облави й пограбування банків, роками мала справу з ордерами і споглядала Ньюарк понад дулом пістолета. Зрештою, коли її визнали надто запальною для роботи в команді, вона стала технічним агентом, встановлювала «жучки» в телефони й машини гангстерів і режисерів дитячої порнографії, висиджувала самотні чергування за перехопленими згідно з Третім розділом[26] розмовами. А ще її завжди можна було позичити, коли агенція колег потребувала під час рейдів твердої руки. Старлінг була гнучкою і сильною, а також швидкою та обережною зі зброєю.
Кроуфорд вбачав у новому завданні шанс для Старлінг. Він припускав, що їй завжди хотілося вполювати Лектера. Але правда була складнішою за його припущення.
Тепер Кроуфорд уважно роздивлявся Старлінг:
— Ви так і не вийняли зі щоки той порох.
Дрібки паленого пороху з револьвера покійного Джейма Ґамба поплямували її вилицю чорними цятками.
— Усе не було часу, — відповіла Старлінг.
— Ви знаєте, як французи називають декоративну родимку, отаку мушку, що стоїть високо на щоці? Знаєте, що вона означає?
Кроуфорд зібрав чималу бібліотеку з татуювання, тілесних символів і ритуальних каліцтв.
Старлінг похитала головою.
— Вони називають її «сміливістю», — сказав Кроуфорд. — Вона вам пасує. На вашому місці я б її лишив.
Розділ 9
Фермі «Мускусний щур», родовому маєтку Верджерів біля річки Сасквеганна на півночі Меріленду, притаманна химерна краса. М’ясовиробницька династія Верджерів купила цю землю в 1930-х, коли переїхала з Чикаго на схід, ближче до Вашингтона. Вони могли спокійно це собі дозволити. Ділова й політична чуйка дозволяла Верджерам жирувати на м’ясних контрактах з армією США із часів Громадянської війни.
Скандал із «забальзамованою яловичиною» протягом іспано-американської війни майже не зачепив Верджерів. Коли Ептон Сінклер і журналісти-викривачі дослідили небезпечні робочі умови на м’ясопереробному заводі, то дізналися, що кілька Верджерових робітників ненароком перетопилися на жир, після чого їх закатали в консерви й продали як «чистий навколонирковий жир від Даргема», що його так полюбляли пекарі. Звинувачення оминули Верджерів. Вони не втратили жодного урядового контракту.
Верджери уникли цих потенційних неприємностей і багатьох інших за рахунок того, що купляли політиків — єдиною невдачею стало затвердження Закону про контроль за якістю м’ясної продукції від 1906 року.
Зараз Верджери щодня забивали по 86 тисяч голів великої рогатої худоби й приблизно по 36 тисяч свиней — цифри трохи різнилися залежно від сезону.
Щойно підстрижені моріжки на фермі «Мускусний щур», буяння ароматів бузку в повітрі — усі ці запахи зовсім не схожі на бійню. Єдині тварини — це поні для дітей, що приїжджають у гості, та зграйки гусей, які пасуться на моріжках, вихляючи своїми задками й схиляючи голови до трави. Собак немає. Будинок, сарай і прилеглі території розташовані майже в центрі шістьох квадратних миль національного заповідника, що так і лишаться в довічному володінні родини як особливий виняток, затверджений міністерством природних ресурсів.
Як і більшість анклавів найбагатших людей, «Мускусного щура» нелегко знайти з першого разу. Кларіс Старлінг пропустила потрібне відгалуження від автостради. Повертаючись другорядною дорогою, вона спершу виїхала до торговельного входу — великих воріт із ланцюгом і навісним замком у високому паркані, оточеному лісом. За ворітьми — дорога на одну машину, яка зникала в тунелі з дерев. Переговорного пристрою не було. Вона проїхала ще дві милі й побачила вартівню, що стояла за сотню ярдів на мальовничій під’їзній доріжці. Охоронець в уніформі занотував її ім’я в планшет.
26
Розділ Загального закону про боротьбу зі злочинністю, у якому наведено умови дозволу на прослуховування.