Йому треба було десь присісти. На лавочках — жодного вільного місця. Пацці дійшов до того, що показав жетон і став вимагати місце в якогось старого, чиїх милиць, чесно кажучи, не помічав, доки ветеран не підвівся на єдину ногу, дуже голосно й непристойно висловлюючи свою точку зору.
Пацці радів із двох причин. Знайти картину, якою скористався Il Mostro, — це тріумф, але набагато важливішим було те, що Пацці бачив репродукцію «Весни» в когось із підозрюваних злочинців.
Він знав, що пам’ять краще не підганяти. Похилився вперед і став сидіти собі без діла, запрошуючи спогад. Потім повернувся до Уффіці й постояв біля оригіналу «Весни», але недовго. Він пройшовся до сінного ринку, торкнувся п’ятака бронзового кабана Il Porcellino, потім виїхав на Іппокампо і, спершись на капот своєї запилюженої автівки і вдихаючи запах гарячого мастила, дивився, як діти грають у футбол…
Спершу в його голові з’явилися сходи й горішній сходовий майданчик, верхівка плаката з «Весною» першою впала в око, поки він піднімався сходами. Він зміг повернутися назад і на мить розгледіти проріз вхідних дверей, але жодної вулиці й жодних облич.
Обізнаний із методиками допиту, він почав допитувати самого себе, звертаючись до вторинних відчуттів:
Коли ти вперше побачив плакат, що ти чув?.. На кухні на першому поверсі торохтять горщики. Коли ти піднявся на сходовий майданчик і зупинився біля плаката, що ти чув? Телевізор. Телевізор у вітальні. Роберт Стек грає Еліота Несса в «Gli intoccabili»[50]. Ти чув запах їжі? Так, щось готували. Ти чув іще якийсь запах? Я бачив плакат… Ні, не те, що ти бачив. Ти чув іще якийсь запах? Тоді я ще чув запах від «альфа», від розпеченого салону, він тримався в мене в носі, запах гарячого мастила, нагрітого на… Раккордо, від швидкої їзди автострадою Раккордо — куди? Сан-Кашано. Ще я чув собачий гавкіт у Сан-Кашано, там грабіжник і ґвалтівник на ім’я Джироламо якось там.
Та мить, коли встановлюється зв’язок, цей синаптичний спазм завершеності думки, що проходить крізь розпечений запобіжник, і є наше найбільше задоволення. Тоді Рінальдо Пацці пережив найкращу мить свого життя.
За півтори години Пацці вже заарештував Джироламо Токку. Дружина Токки кидалася камінням у невеличкий конвой, що забирав її чоловіка геть.
Розділ 18
Токка був підозрюваним, про яких годі й мріяти. Ще в молодості він відсидів дев’ять років тюрми за вбивство чоловіка, з яким обіймалася його наречена на одній із тих затишних вуличок. На нього також позивалися за сексуальне розбещення власних дочок та інші види домашнього насильства, а ще він відсидів сім років за зґвалтування.
Намагаючись знайти речові докази, Квестура практично знищила будинок Токки. Зрештою, сам Пацці під час одного з обшуків помешкання натрапив на патронну гільзу, яку насправді взяв із тих кількох фізичних доказів, що їх надало обвинувачення.
Судовий процес був сенсаційним. Слухання проводилися в будівлі підвищеної безпеки під назвою «Бункер», де в сімдесятих судили терористів, навпроти флорентійського офісу газети «La Nazione». Присяжні, з клятвами й широкими стрічками, п’ятеро чоловіків і п’ятеро жінок, засудили Токку практично без жодних доказів, окрім його характеру. Громада здебільшого вважала його невинним, але багато хто казав, що Токка — придурок і добре, що посадили. У віці шістдесяти п’яти років він отримав сорокарічний строк у в’язниці Вольтерри.
Наступні місяці були невимовними. Рід Пацці не знав такої слави у Флоренції в останні п’ять століть, відколи Паццо де Пацці повернувся з Першого хрестового походу з кременинами від Гробу Господнього.
Рінальдо Пацці і його красуня дружина стояли поруч із архієпископом у Дуомо, коли під час традиційної великодньої меси від тих самих кременин запалили ракету у вигляді голуба, що вилетів із церкви на дроті й вибухнув феєрверком на радість натовпу.
Газети хапалися за кожне його слово, коли Пацці віддавав належне своїм підлеглим, які виконували всю марудну роботу. У синьйори Пацці питалися модних порад, і вона дійсно мала чудовий вигляд у вбранні, до якого заохочували дизайнери. Їх запрошували в багаті будинки на манірні чайні вечірки та на обід до графа в замок, де всюди стояли лицарські обладунки.
Пацці натякнули на політичну кар’єру, і під оплески й вічний гомін італійського парламенту він отримав завдання очолити спільні зусилля Італії та американського ФБР проти мафії.
Це завдання й можливість навчатись і брати участь у семінарах з криміналістики Університету Джорджтауна привели родину Пацці до Вашингтона. Головний слідчий провів багато часу у Відділі поведінкової психології в Куантіко й замислив створити власний відділ у Римі.