Потім, за два роки, трапилося лихо: у спокійнішій атмосфері й без тиску громадськості апеляційний суд погодився переглянути вирок Токки. Пацці повернули додому, під слідство. І деякі колишні колеги, яких Пацці обійшов, нагострили на нього ножі.
Апеляційна комісія скасувала вирок Токки й винесла догану Пацці на підставі рішення суду про те, що детектив підклав речовий доказ.
Колишні прихильники у вищих колах уникали його, мов поганого запаху. Він і досі обіймав важливу посаду у Квестурі, але просто добував на ній свій термін, і всі про це знали. Італійський уряд рухається повільно, але рано чи пізно сокира опускається.
Розділ 19
Саме протягом цих жахливих, пекучих часів, поки Пацці чекав на удар сокири, він уперше побачив чоловіка, якого гуманітарії Флоренції знали під іменем доктора Фелла.
Рінальдо Пацці підіймався сходами в Палаццо Веккіо за якимось дрібним дорученням — одним із багатьох, що для нього вигадували колишні підлеглі у Квестурі, аби насолодитися його падінням у неласку. Пацці бачив тільки носки своїх черевиків на вичовганих кам’яних сходинках, а не мистецькі дива на стіні з фресками, що йшла вздовж. П’ять сотень років тому його закривавленого пращура тягли саме цими сходами.
На майданчику він розправив плечі, як годиться чоловікові, і змусив себе зустрітися поглядом із людьми на фресках, деякі — його кревні родичі. Пацці вже чув сперечання, що долинало згори, із Салону Лілій, де директори музею Уффіці та Комісія Белле-Арті зібралися на спільне засідання.
Сьогодні Пацці прийшов у такій справі: довголітній куратор палаццо Каппоні зник. Більшість вважали, що старий утік із жінкою, або чужими грішми, або тим і другим. Він пропустив останні чотири зустрічі зі своїми адміністраторами, які щомісяця проводилися тут, у Палаццо Веккіо.
Пацці відправили продовжити це розслідування. Головний слідчий Пацці, який після вибухів біля музею так суворо напучував сіролицих директорів Уффіці та їхніх конкурентів із Комісії Белле-Арті щодо правил безпеки, мав тепер постати перед ними в скруті, аби попитати їх про інтимне життя куратора. Пацці геть не хотілося цього робити.
Ті дві комісії ставали сварливими й кусливими, як збиралися разом, — довгі роки вони не могли навіть погодити місця для зустрічей, бо жодна сторона не бажала приходити в офіси опонентів. Натомість вони проводили збори в прекрасному Салоні Лілій у Палаццо Веккіо, і всі члени комісій вважали, що ця гарна кімната пасує до їхньої величі та винятковості. Осівши на одному місці, вони відмовлялися зустрічатися в якомусь іншому навіть попри те, що в Палаццо Веккіо наразі проходила одна з тисячі реконструкцій, усюди стояло риштовання, висіли захисні плівки, а під ногами валялися інструменти.
Професор Річчі, старий шкільний товариш Рінальдо Пацці, стояв у холі перед Салоном і намагався прочхатися від вапняного пилу. Коли він достатньо оклигав, то звів на Пацці мокрі очі.
— La sòlita arringa[51], — мовив Річчі, — як завжди, сперечаються. Ти прийшов у справі зниклого куратора Каппоні? Вони наразі змагаються за його посаду. Сольято хоче прилаштувати на цю роботу свого племінника. А на решту справив враження тимчасовий куратор, якого вони призначили місяць тому, доктор Фелл. Хочуть, аби лишився він.
Пацці покинув товариша ритися в кишенях у пошуках носовичка й увійшов у старовинну залу з золотими ліліями на стелі. Дві стіни закривали захисні плівки, від чого галас трохи приглушувався.
Прибічник кумівства Сольято саме брав слово, і брав його неабияк голосно:
— Кореспонденція Каппоні сягає тринадцятого століття. Скажімо, докторові Феллу потрапить у руки, у його неіталійські руки, записка від самого Данте Аліґ’єрі. Чи він її розпізнає? Я так не думаю. Ви вивчали його середньовічною італійською, і я не заперечуватиму, що та мова надзвичайна. Для straniero[52]. Але чи знайомий він із персоналіями Флоренції до часів Відродження? Я так не думаю. Що, як у бібліотеці Каппоні йому трапиться записка від… від Ґвідо Кавальканті, наприклад? Чи він її розпізнає? Я так не думаю. Не бажаєте висловитися з цього приводу, докторе Фелл?
Рінальдо Пацці обвів поглядом кімнату й не побачив нікого, хто б нагадав йому доктора Фелла, хоча за годину до того він вивчав фотографію цього чоловіка. Він не побачив доктора Фелла тому, що доктор не сидів разом з іншими. Спершу Пацці почув його голос, а тоді вже вгледів.