Карло мав намір здійснити цей проект точно так, як хотів Мейсон, але якщо план не спрацює і йому доведеться вбити Лектера в Італії й скасувати зйомку в Сардинії, то він не розгубиться. Карло знав, що зможе прирізати доктора Лектера й відокремити голову та руки від тіла менш ніж за хвилину.
Якщо і стільки часу в нього не буде, то можна буде відрізати пеніс і один палець — разом з аналізом ДНК це стане достатнім доказом. Запаковані в пластик і обкладені льодом, вони опиняться в руках Мейсона як мінімум за добу, за що Карло отримає винагороду на додачу до домовленої плати.
За сидіннями були охайно складені ножиці по металу з довгими ручками, маленька ланцюгова пилка, хірургічна пилка, пластикові мішки на застібці, складаний верстат «блек-н-декер», щоб зафіксувати доктору руки, та скриня для авіадоставки DHL, уже оплачена з розрахунку шість кілограмів докторової голови плюс по кілограму на кожну руку.
Якщо в Карло буде шанс записати різню на відеокасету, то він був цілком упевнений, що, аби побачити, як доктора Лектера ріжуть живцем, Мейсон заплатить додатково, навіть після того, як відстебне мільйон доларів за голову та руки. Заради цього Карло придбав собі хорошу відеокамеру, разом з освітлювачем і триногою, а також навчив Маттео основ операторської справи.
Обладнання для захоплення здобичі отримало стільки ж уваги. Пʼєро й Томмазо майстерно вправлялися з сіткою, наразі складеною охайно, мов парашут. Карло зарядив спеціальну рушницю шприцом із такою кількістю транквілізатора ацепромазину, яка б за секунду поклала тварину розміром із доктора Лектера. Раніше Карло розповів Рінальдо Пацці, що почне з рушниці, яка стріляє мішечками з картеччю, вона також заряджена й напоготові, але якщо трапиться нагода, то він устромить шприц у сідницю чи ногу доктора Лектера, і «бінбеґ» не знадобиться.
Викрадачі пробудуть зі своєю здобиччю на материковій частині Італії не більш ніж сорок хвилин — рівно стільки часу потрібно, щоб доїхати до аеропорту в Пізі, де на них уже чекатиме санітарний літак. Флорентійська злітна смуга ближча, але суден там сідає небагато, і приватний літак привертав би більше уваги.
Менш ніж за півтори години вони вже будуть на Сардинії, де комітет із урочистого прийому доктора вже знемагає від голоду.
Карло зважив усі обставини у своїй розумній смердючій голові. Мейсон аж ніяк не дурень. Умови оплати призначено таким чином, щоб Рінальдо Пацці ніхто не нашкодив — Карло отримає неповну суму, якщо надумає вбити Пацці й присвоїти всю винагороду собі. Мейсону був не потрібний галас, який зчиниться навколо мертвого поліцейського. Краще робити так, як хоче Мейсон. Але Карло аж дрижаки пробирали від думки про те, що б він отримав кількома ударами бензопили, якби вийшов на доктора Лектера сам-один.
Він перевірив бензопилу. Вона ввімкнулася з першої ж спроби.
Карло швидко переговорив із напарниками й поїхав у місто на маленькому motorino, озброєний лише ножем і рушницею з транквілізатором.
Зранку доктор Ганнібал Лектер зайшов із галасливої вулиці до «Фармачії ді Санта Марія Новелла», в одне з найпахучіших місць на землі. Кілька хвилин він постояв, закинувши назад голову й заплющивши очі, вдихаючи аромати чудових лосьйонів, кремів і мила, а також інгредієнтів із майстерні. Портьє знав його в обличчя, а продавці, які зазвичай ставляться до клієнтів дещо зверхньо, обслуговували доктора з великою пошаною. За місяць, протягом якого доктор Фелл мешкав у Флоренції, він зробив покупок не більше ніж на сотню тисяч лір загалом, проте обирав і поєднував аромати й екстракти з дивовижним чуттям, яке вдовольняло смаки цих продавців пахощів, що на життя заробляли носом.
Саме для того, щоб не позбавляти себе цього задоволення, доктор Лектер не змінював форми носа ринопластикою, тільки зовнішніми колагеновими ін’єкціями. Для нього повітря було забарвлене ароматами, такими ж яскравими й живими, як кольори, і він міг накладати їх один на одного й розмивати, мов малював у техніці «алла прима»[83]. Тут нічого не нагадувало в’язниці. Тут повітря ставало музикою. Тут були бліді сльози смоли босвеллія, що чекали на екстракцію, бергамот, сандал, кориця й мімоза, які зливалися в єдине ціле, переважаючи над ґрунтовними нотками справжньої амбри, цибетину, бобрового струменя й екстракту мускусного оленя.
Інколи доктор Лектер потурав власній ілюзії, що може чути запахи долонями, руками й щоками, що аромати просякають у його тіло. Що він чує запах обличчям і серцем.
83
Техніка олійного й акварельного живопису, коли художник закінчує картину до повного висихання фарби.