Священик завершує благословення та зникає в глибині церкви. Жінки йдуть. Доктор Лектер продовжує свої молитви, доки не лишається у вівтарній частині храму на самоті.
Піднявшись на органну галерею, доктор Лектер може спокійно нахилитися через поруччя, простягти між рогами руку й підняти пильне забороло на шоломі диявольського обладунку. Усередині за край нагрудного панцира почеплено гачок, на ньому — нитка, а на нитці — пакунок, що висить там, де мало б бути серце. Доктор Лектер обережно витягає пакунок.
У згортку: паспорт найкращого бразильського виробництва, посвідчення, готівка, банківські книжки, ключі. Він кладе пакунок під руку, під плащ.
Доктор Лектер не має звички за чимось жалкувати, проте зараз йому шкода покидати Італію. У палаццо Каппоні ще лишилися манускрипти, які йому хотілося б знайти й прочитати. Він би залюбки ще грав на клавірі і, можливо, писав музику. Він, певно, готував би для дружини Пацці, коли б вона подолала свою скорботу.
Розділ 39
Кров іще скрапувала з підвішеного тіла Рінальдо Пацці, запікалася й диміла на гарячих прожекторах під Палаццо Веккіо, коли поліцейські викликали пожежну бригаду, щоб зняти труп.
Pompieri[91] скористалися висувною драбиною на одній зі своїх вантажівок. Як завжди, практичні й упевнені, що чоловік уже мертвий, вони без поспіху почали діставати Пацці. Делікатна справа, у ході якої довелося підібрати висячі кишки ближче до тіла та обмотати всю масу сіткою і тільки потім прикріпити мотузку, щоб спустити труп додолу.
У той момент, коли при землі небіжчика прийняли в простягнуті руки, репортери «La Nazione» зробили чудовий знімок, який багатьом читачам нагадав великі полотна зі сценою зняття з хреста.
Поліцейські лишили зашморг на шиї, щоб зняти відбитки пальців, а потім перерізали товстий електричний шнур по центру петлі, щоб зберегти вузол.
Більшість флорентійців були переконані, що ця смерть є видовищним суїцидом, і постановили, що Рінальдо Пацці зв’язав собі руки на манер тюремних самогубців, проігнорувавши той факт, що ноги в нього теж були зв’язані. Не минуло й години, а на місцевому радіо вже повідомляли, що Пацці зробив собі ножем харакірі й на додачу повісився.
Поліцейські відразу збагнули, у чому річ: перерізані ремені на балконі, ручний візок, у Пацці пропала зброя, свідки розповідали, що Карло забігав у Палаццо, а за палацом наосліп пронеслася фігура в кривавому савані. Усі ці факти говорили про те, що Пацці вбили.
Тоді італійська публіка вирішила, що слідчого вбив Il Mostrо.
Квестура розпочала з нещасного Джироламо Токки, якого колись засудили як II Mostrо. Його схопили вдома й повезли геть, а дружина знову вила на дорозі. Алібі в нього було залізне. Він на той час під наглядом священика попивав у кав’ярні «рамазотті». Токку звільнили у Флоренції, і йому довелося повертатися до Сан-Касіано на автобусі, ще й самому оплачувати проїзд.
Протягом перших годин після події допитали співробітників Палаццо Веккіо, а тоді взялися за членів Студіоло.
Поліція не могла знайти доктора Фелла. По обіді в суботу ним уже зайнялися впритул. У Квестурі пригадали, що Пацці доручили розслідувати зникнення попередника доктора Фелла.
Клерк із управління карабінерів доповів, що кілька днів тому Пацці роздивлявся в них permesso di soggiorno. Папку на доктора Фелла з фотографіями, негативами та відбитками пальців узяли на вигадане ім’я, запис, судячи з усього, був зроблений рукою Пацці. В Італії ще немає єдиної комп’ютеризованої бази даних, і permesso часто зберігаються в місцевих відділках.
У записах міграційної служби знайшовся номер Феллового паспорта, який викликав подив у Бразилії.
Проте поліцейські ніяк не могли визначити справжню особу доктора Фелла. Вони зняли відбитки з витків на зашморгу, а також із кафедри, ручного візка та з кухні в палаццо Каппоні. Художників було вдосталь, і за лічені хвилини поліцейські отримали ескіз обличчя доктора Фелла.
До ранку неділі за італійським часом флорентійський дактилоскопіст ретельно, крок за кроком, визначав, що на кафедрі, на зашморгу й на кухонному приладді доктора Фелла в палаццо Каппоні — відбитки однієї руки.
Відбиток великого пальця Ганнібала Лектера, що стояв на плакаті в штабі Квестури, лишився непоміченим.
Відбитки з місця злочину направили в Інтерпол у неділю ввечері, і вони звичним шляхом потрапили до штаб-квартири ФБР у Вашингтоні поміж семи тисяч інших відбитків із місць злочинів. Коли флорентійські відбитки потрапили в автоматизовану систему класифікації, то видали такий збіг, що в кабінеті помічника директора відділу ідентифікації пролунала сигналізація. Офіцер, якому випала нічна зміна, побачив, як із принтера виповзають пальчики та обличчя Ганнібала Лектера, й одразу зателефонував помічникові директора, який спершу зв’язався з директором, а потім — із Крендлером з міністерства юстиції.