Кросбі стояв, засунувши руки в кишені. Сцена, на яку він тут наскочив, мала для нього просте пояснення: передсмертна паніка. Мабуть, наближалося те, чого він уже давно боявся: поліція загрожувала існуванню організації Якобса. It’s a pity![46] Нечасто трапляються організації, що працювали б так чисто, так бездоганно…
Доктор Шерц коротко ввів його в курс справ. Поки вони розмовляли, Якобс мовчки сидів на своєму місці; настрій його знову погіршав: «вузьке коло» випадково збільшилося на двох осіб, і авторитет його, здається, луснув. Він відчував, що влада повільно вислизає в нього з рук, і його взяв страх, що Лью Кросбі знову заведе мову про переселення організації. Однак його побоювання були даремні. Кросбі висловив свою впевненість у тому, що справи їхні покращають.
— Але що нам робити, щоб розвіяти підозри поліції? — сказав Шерц.
— Nothing,[47] — відповів Кросбі. — Я подивлюсь, чим тут можна зарадити.
Шерц насторожився: таємниця Кросбі починає розгадуватись. Величина ікс набувала ясніших форм.
— Що ви хочете робити? — поцікавився він.
— Look you,[48] — пропустив Кросбі повз вуха небажане питання, — що я вам казав весь час, га? Не слід працювати тут, in the western sectors.[49] Що ми маємо з цього? Сварку з police, yes! Soviet Zone that’s okay,[50] зрозуміло?
— Я давно це кажу, — кивнув Шерц.
— Ще з тридцять третього року, — нахабно обізвався Боббі, сподіваючись догодити цим дядькові. Та Якобс не підтримав небожа, а Кросбі присадив його нищівним поглядом.
— Snot-nose,[51] — кинув він.
— А як же бути з нашими західними банкнотами?.. — несміливо втрутився Джонні Літт.
— Оті ще мені кляті банкноти! — вилаявся Кросбі. — Я вже говорив тобі: це нікуди не годиться. Print bank-notes and documents of the Soviet Zone as much as you want,[52] але ні в якому разі не західнонімецькі. Ти дурень, Джонні…
— Гаразд, — перебив його доктор Шерц, який уже все зрозумів і хотів довести справу до кінця. — Ми дали б зобов’язання працювати віднині тільки в радянській зоні. Мені здається, що на таких умовах ви могли б нам допомогти.
Американець знизав плечима і невдоволено скривив гладенько виголене, аж синювате обличчя:
— Sure,[53] я охоче допоможу, але як?
— Мені здається, є один спосіб, — доктор Шерц мимоволі притишив голос. — Зовсім близько звідси міститься Сі-ай-сі…
— Сі-ай-сі? Не знаю, що це таке, — буркнув Кросбі.
— Counter Intelligence Corps — американська контррозвідка, — терпляче роз’яснив Шерц, хоч був цілком впевнений, що Кросбі знає все якнайкраще. — Чули про таке?
— Maybe.[54]
— А в поліції Штумма є політичний відділ. Досить одного телефонного дзвінка з Сі-ай-сі, і нам дадуть спокій. Так я думаю.
— Ти так думаєш, док? — Кросбі підвівся й застебнув плащ. — Все це не так просто. Проте подивимось, що тут можна зробити.
— Ми так часто працювали на американців, — писклявим жалібним голосом сказав Літт, — тепер і ви повинні б нам допомогти.
— За те ви одержували долари, — обернувся Кросбі від дверей. — Besides,[55] Джонні, ти не працював на нас, ти робив bank-notes.[56] So long![57]
Двері за ним зачинилися.
Та тієї ж миті вони знову відчинилися, і в них просунулася голова Кросбі.
— How much? На скільки ви розщедритеся?
Якобс трохи розгубився.
— Дві тисячі, — буркнув він.
— Доларів?
— Західних марок.
— Уои are a niggard![58]
— Ну, три, — знітився бос.
— Скажи: десять, Руді, — підказав йому доктор Шерц, — не треба шкодувати для доброї справи.
Якобс пересилив себе.
— П’ять тисяч, Кросбі, — видавив він і витер з лоба піт.
— О’кей, цього досить, — сказав американець, і голова його зникла за дверима.
— На цю допомогу мало надії, — промимрив бос, — куди там йому щось зробити! — його злило, що він забув нагадати Кросбі про ті п’ятсот доларів, яких йому не додали.
— Він може, Руді, покладися на нього, він може. А рука руку миє.
Але взагалі напівобіцянки Кросбі всерйоз не сприйняли, і настрій у всіх був пригнічений. Обговорення ситуації, для якої вони зібралися, не вийшло. Бос розпорядився тільки, щоб Боббі склеїв долари у майстерні Літта. На його ж вимогу Александер залишився ночувати в бібліотеці, де йому приготували щось на зразок ліжка. З півгодини він ще посидів з Шерцом за пляшкою вина, а потім, коли його партнер пішов у сусідню кімнату, ліг на імпровізоване ліжко. Він не роздягався і лежав з розплющеними очима, намагаючись не заснути.