— Гарно відсвяткував Різдво? — запитала Чо.
— Так, непогано, — відповів Гаррі.
— У нас усе пройшло досить тихенько, — сказала Чо. Була вона якась збентежена. — Е-е... скоро знову йдемо до Гоґсміда, бачив оголошення?
— Що? Ой, ні, я ще не дивився на дошку оголошень.
— На день Валентина...
— Ясно, — сказав Гаррі, не розуміючи, чому вона йому про це каже. — Ти, мабуть, хотіла...
— Тільки з тобою, — не дала йому договорити Чо. Гаррі витріщився на неї. Він збирався запитати: "Ти, мабуть, хотіла б знати, коли буде наступне зібрання ДА?", але її відповідь збила його з пантелику.
— Я... е-е... — пробелькотів він.
— Якщо не можеш, то нічого, — засоромилася вона. — Не журися. Я... то я побігла.
І вона пішла. Гаррі дивився їй услід, а мозок його працював з шаленою швидкістю. Нарешті щось там клацнуло.
— Чо! Зачекай... ЧО!
Він кинувся за нею й наздогнав на мармурових сходах.
— Е-е... чи не хотіла б ти на день Валентина піти зі мною в Гоґсмід?
— Ой, так! — зашарілася вона.
— Ну... то домовилися, — сказав Гаррі і підстрибом побіг у бібліотеку до Рона й Герміони, відчуваючи, що день не зовсім пропав.
Та перед шостою вечора навіть радість від того, що він запросив Чо Чанґ на прогулянку, не могла розвіяти зловісних передчуттів, які лише поглиблювалися з кожним його кроком до Снейпового кабінету. Він зупинився біля самісіньких дверей, воліючи опинитися, де завгодно, тільки не тут, а тоді важко зітхнув, постукав і зайшов.
Стіни темного приміщення були заставлені полицями з сотнями скляних посудин, де в різнобарвних розчинах плавали слизькі частинки всіляких тварин і рослин. У кутку стояла шафа з речовинами, у викраденні яких Снейп якось — і небезпідставно — звинувачував Гаррі. Але тепер Гарріну увагу привернув стіл, на якому стояла освітлена свічками неглибока кам'яна чаша з вирізьбленими рунами та символами. Гаррі відразу її впізнав — це було Дамблдорове сито спогадів. Дивуючись, як тут опинилася ця чаша, він аж підскочив, коли з глибини кімнати пролунав холодний Снейпів голос.
— Зачини за собою двері, Поттере.
Гаррі так і зробив, відчуваючи, ніби сам себе ув'язнює. Снейп тим часом вийшов на світло і мовчки вказав йому на стілець навпроти стола. Гаррі сів, і Снейп також. Його холодні чорні очі, не кліпаючи, втупилися в Гаррі. а кожна риса його обличчя випромінювала неприязнь.
— Ну, Поттере, тобі відомо, чому ти тут опинився, — почав він. — Директор попросив мене навчити тебе блокології. Хочу сподіватися, що ти проявиш до неї більше хисту, ніж до уроків настійок.
— Ага, — буркнув Гаррі.
— Поттере, це буде не звичайний урок, — зловісно звузилися Снейпові очі. — але я твій учитель, і тому ти завжди маєш звертатися до мене "професоре" або "пане професоре".
— Так... пане професоре, — відказав Гаррі.
Снейп якусь мить дивився на нього примруженими очима, а тоді сказав: — Отже, блокологія. Як я вже казав на кухні твого любого хрещеного батечка, ця галузь магії блокує, запечатує мозок від магічного втручання чи впливу.
— Пане професоре, а чому професор Дамблдор вважає, що це мені потрібно? — глянув Гаррі прямо Снейпові в очі, не знаючи, чи той йому щось відповість.
Снейп подивився на нього, а тоді презирливо скривився: — Поттере, навіть ти міг би вже про це здогадатися. Темний Лорд досконало володіє виманологією...
— Чим-чим, пане професоре?
— Умінням видобувати почуття та спогади з мозку іншої особи...
— Він читає чужі думки? — швидко запитав Гаррі, адже підтверджувалися його найгірші побоювання.
— Тобі бракує проникливості, Поттере, — блиснув очима Снейп. — Ти не відчуваєш нюансів. Саме тому в тебе виходять такі жалюгідні настоянки.
Снейп на якусь мить замовк, явно насолоджуючись образою, завданою Гаррі, а тоді повів далі.
— Тільки маґли базікають про "читання чужих думок". Мозок — це не книга, яку можна розгорнути, коли забажаєш, і почитати на дозвіллі. Думки не викарбувані на стінках черепа, щоб їх могли переглядати всі, кому не ліньки. Наш розум — це складна, багатошарова комплексна субстанція... принаймні в більшості людей. — Він криво усміхнувся. — Але той, хто опанував виманологію, володіє здатністю, за певних обставин, проникати в мозок своїх жертв і правильно тлумачити здобуту інформацію. Скажімо, Темний Лорд майже завжди знає, коли йому хтось бреше. Лише досвідчені блокологи можуть заблокувати ті почуття чи спогади, які суперечать їхній брехні, а тоді сміливо молоти в його присутності будь-яку нісенітницю.
Хоч би що там казав Снейп, але ця виманологія здавалася Гаррі не чим іншим, як читанням чужих думок, і це його анітрохи не тішило.