— Гаррі Поттер, — подав він Гаррі руку, коли той зайшов.
— Е-е... вітаю, — потис Гаррі руку кентаврові, що, не кліпаючи, дивився на нього своїми неймовірно блакитними очима, але не всміхався. — Е-е... радий вас бачити.
— І я, — вклонився кентавр, схиливши біляву голову. — Було провіщено, що ми зустрінемося знову.
Гаррі помітив на грудях кентавра синець у формі копита. Повернувшись до учнів, що сиділи на землі, побачив їхні захоплені погляди. Усіх, либонь, глибоко вразило, що він так по-приятельськи привітався з Фіренце, якого вони, здається, просто побоювалися.
Коли зачинилися двері й останній учень сів на пеньок біля кошика для сміття, Фіренце жестом обвів кімнату.
— Професор Дамблдор люб'язно влаштував нам у цьому кабінеті, — сказав він, коли всі стихли, — імітацію мого природного середовища. Я волів би навчати вас у Забороненому лісі, де я до цього понеділка жив... але тепер це неможливо.
— Даруйте... е-е... пане професоре... — затамувавши подих, підняла руку Парваті, — ...але чому неможливо? Ми там були з Геґрідом, нам геть не страшно!
— Тут ідеться не про вашу відвагу, — пояснив Фіренце, — а про мене самого. Я не можу повернутися в ліс. Мене вигнали з табуна.
— З табуна? — розгублено перепитала Лаванда, і Гаррі бачив, що вона подумала про худобу. — Що... ага!
Нарешті вона збагнула. — То вас є більше? — спантеличено спитала вона.
— А правда, що Геґрід розводив вас як тестралів? — поцікавився Дін.
Фіренце повільно-повільно повернув голову до Діна, і той збагнув, що бовкнув щось дуже образливе. — Я не... тобто... пробачте, — пробелькотів він ледь чутно.
— Кентаври не служать людям і не розважають їх, — спокійно пояснив Фіренце. Запала мовчанка, а Парваті знову підняла руку.
— Вибачте, пане професоре... а чому вас вигнали інші кентаври?
— Бо я погодився працювати у професора Дамблдора, — відповів Фіренце. — Вони вважають, що це зрада.
Гаррі пригадав, як майже чотири роки тому кентавр Бейн вилаяв Фіренце, бо той на своїй спині вивіз Гаррі в безпечне місце. І Бейн обізвав його за це "конякою". Цікаво, чи то Бейн ударив Фіренце в груди?
— Почнемо урок, — сказав Фіренце, змахнув своїм довгим білим хвостом, підняв руки до листя над головою, а тоді поволі їх опустив. Одразу в кімнаті потемнішало, і ось лісова галявина оповилася сутінками, а на стелі з'явилися зірки.
Почулося захоплене охкання, а Рон вигукнув:
— Оце так!
— Лягайте на спини, — спокійно вів далі Фіренце, — і дивіться на небеса. Там для тих, хто бачить, написано долю наших рас.
Гаррі розлігся й задивився на стелю. Згори до нього блимала червона зірка.
— Я знаю, що ви на уроках астрономії вивчили назви планет і їхніх супутників, — лунав спокійний Фіренців голос, — а ще накреслили карти руху зірок по небі. Кентаври століттями розгадували таємниці цього руху. Ми дослідили, що в небі над головою можна побачити проблиски майбутнього...
— Професорка Трелоні навчала нас астролога! — Парваті, лежачи на спині, схвильовано витягла перед собою руку і так її й тримала. — Марс призводить до нещасних випадків, опіків і всього такого, а коли він утворює отакий, як зараз, кут із Сатурном... — вона намалювала в повітрі прямий кут, — ...то це означає, що треба дуже обережно поводитися з гарячими предметами...
— Це, — спокійно промовив Фіренце, — типова людська нісенітниця.
Рука Парваті безвольно впала.
— Банальні подряпини, дріб'язкові людські нещастячка, — вів далі Фіренце, а його копита тупнули об вкриту мохом підлогу. — Для Всесвіту це все не важливіше, ніж мурашина метушня, і планетарний рух не має до цього жодного стосунку.
— Професорка Трелоні... — обурено почала було Парваті.
— ...звичайна людина, — договорив за неї Фіренце. — Засліплена й обмежена забобонами, притаманними вашому племені.
Гаррі ледь-ледь повернув голову, щоб глянути на Парваті. Вона була дуже ображена, як і ще кілька учениць біля неї.
— Сивіла Трелоні, може, й володіє даром яснобачення, не знаю, — вів далі Фіренце, походжаючи перед ними, і Гаррі знову почув посвист його хвоста, — але вона здебільшого марнує свій час на оманливі дурниці, що люди їх називають ворожінням. Я ж прийшов сюди, щоб ознайомити вас з мудрістю кентаврів, неупередженою й об'єктивною. Ми спостерігаємо за небесами, щоб уловити непомітну мить припливів та відпливів, які свідчать про настання великих змін або наближення зла. Іноді минає десять років, поки ми остаточно переконуємось у тому, що побачили. Фіренце вказав на червону зорю прямо над Гаррі.
— Десятиліття тому все свідчило, що чаклунська громада отримала тільки короткий перепочинок між двома війнами. Над нами яскраво сяє Марс, провісник битви, а це означає, що незабаром знову почнеться побоїще. Кентаври можуть спробувати провістити, коли саме це станеться, спалюючи певні рослини й листя, а потім стежачи за димом і вогнем...