— Тримайся, Поттере, — Муді на мить стис жилавою рукою Гарріне плече.
— Бережи себе, Гаррі, — додав неголосно Люпин. — Будь з нами в контакті.
— Гаррі, щойно випаде нагода, ми тебе заберемо, — прошепотіла місіс Візлі, знову його обіймаючи.
— Скоро побачимося, старий, — Рон міцно потис Гарріну руку.
— Дуже скоро, Гаррі, — переконливо додала Герміона. — Обіцяємо тобі.
Гаррі кивнув. Він не міг знайти слів, які передали б усі його почуття, всю його вдячність за підтримку. Натомість усміхнувся, помахав їм на прощання рукою, обернувся і першим вийшов з вокзалу на сонячну вулицю, а дядько Вернон, тітка Петунія й Дадлі подріботіли за ним.