- Ми?.. Нам би й у голову таке не прийшло! - аж засяяв Фред.
- Звичайно, ні! - вишкірився Джордж.
«Гоґвортський експрес» уповільнив хід і зрештою зупинився.
Гаррі дістав перо, аркуш пергаменту й повернувся до Рона з Герміоною.
- Це називають телефонним номером, - сказав він Ронові, двічі написавши номер. Тоді розірвав аркуш навпіл і дав кожному по половинці. - Минулого літа я розповів твоєму татові, як користуватися телефоном, він тобі пояснить. Подзвоніть мені, коли я буду в Дурслів, о'кей? Два місяці розмовляти лише з Дадлі - я цього не витримаю.
- Але ж коли твої тітка й дядько почують, що ти зробив цього року, - вони стануть пишатися тобою, правда? - запитала Герміона, коли вони зійшли з поїзда й занурилися в юрбу, яка прямувала до зачарованої перегородки.
- Пишатися? - перепитав Гаррі. - Ти що, збожеволіла? Адже я стільки разів міг загинути, і - от маєш - лишився живий! Та вони луснуть зі злості!
І друзі разом пройшли крізь бар'єр до маґлівського світу.