Войовнича Верба скрипіла й розмахувала гілками. Гаррі з Герміоною дивилися, як вони метаються то сюди, то туди, намагаючись дістатися до стовбура. І враз дерево завмерло.
— Це Криволапик натиснув на сучок, — сказала Герміона.
— І ось ми йдемо… — пробурмотів Гаррі. — Все, зайшли.
Тільки-но вони зникли, дерево знову захиталося. Неподалік почулися кроки: Дамблдор, Макнейр, Фадж і старенький член Комітету прямували до замку.
— Ого! Зразу, як ми спустилися в тунель! — вигукнула Герміона. — Ох, якби Дамблдор пішов з нами…
— Тоді б з ним полізли і Фадж з Макнейром, — гірко усміхнувся Гаррі. — Можу закластися, що Фадж наказав би Макнейру стратити Сіріуса на місці…
Вони дивилися, як четверо чоловіків піднялися замковими сходами і зникли з очей. Кілька хвилин нічого не діялося. Тоді…
— Дивися! Люпин! — вигукнув Гаррі. Якась постать збігла кам’яними сходами і стрімко помчала до Верби. Гаррі глянув на небо — місяць заступали хмари.
Люпин знайшов на землі зламану гілку і тицьнув нею в сучок на стовбурі. Дерево завмерло, і він також зник між корінням.
— Жаль, що він не побачив плаща-невидимку, — зітхнув Гаррі. — Він десь там лежить…
Гаррі повернувся до Герміони.
— А що, як я збігаю його заберу?! Тоді Снейп не зможе його вдягти і…
— Гаррі, нас ніхто не повинен бачити!
— Як ти так можеш? — люто спитав він Герміону. — Стояти й дивитися на це все?.. Я все ж побіжу…
— Гаррі, не смій!
Герміона дуже вчасно схопила його за мантію. Тієї миті долинув гучний спів. То Геґрід з величезною пляшкою в руці шкандибав до замку нетвердою ходою і виспівував на всю горлянку.
— Бачиш? — зашепотіла Герміона. — Бачиш, що могло статися? Нам не можна нікому потрапляти на очі. Бакбику, ні!
Гіпогриф знову поривався до Геґріда. Гаррі з Герміоною ледве його стримували, дивлячись, як Геґрід, похитуючись, чалапає до замку. Невдовзі він зник. Бакбик перестав пручатися. Голова його сумно похилилася.
Не минуло й двох хвилин, як ще раз відчинилися замкові двері, з них вискочив і помчав до Верби Снейп.
Гаррі аж зціпив кулаки, коли побачив, як той зупинився біля дерева й роззирнувся довкола. Снейп угледів плаща-невидимку і підняв його з землі.
— Не чіпай його своїми брудними руками! — ледь чутно прохрипів Гаррі.
— Цс-с!
Снейп ухопив ту саму гілляку, що й Люпин, торкнувся сучка й, накинувши плаща, зник.
— Ну ось, — сказала тихенько Герміона. — Ми всі вже там… Тепер залишається чекати, коли почнемо виходити назад…
Вона міцно прив’язала Бакбика до найближчого дерева, а тоді сіла на землю, обхопивши руками коліна.
— Гаррі, я не розумію одного… чому дементори не схопили Сіріуса? Я пам’ятаю, як вони наближалися, а тоді я, здається, зомліла… їх було так багато…
Гаррі теж сів. Він розповів те, що бачив: тільки-но один із дементорів уже наблизив до нього свій рот, щось велике й сріблясте примчало від озера, і дементори відступили.
Герміона аж завмерла від здивування.
— А що ж то було?
— Відігнати дементорів могло лише одне, — промовив Гаррі. — Справжній патронус. Могутній.
— Але хто ж його викликав?
Гаррі нічого не відповів. Він згадував того, кого побачив на тому березі озера. У нього була думка, хто б це міг бути… але ж ні, це просто неможливо…
— А ти там нікого не побачив? — нетерпляче поцікавилася Герміона. — Може, хтось із учителів?
— Ні, — заперечив Гаррі. — То був не вчитель.
— Але ж відігнати тих усіх дементорів міг лише дуже могутній чаклун… Якщо патронус так яскраво сяяв, може, він освітив і його? Ти не бачив?..
— Бачив… — повільно проказав Гаррі. — Але… може, мені лише здалося… я сприймав усе, мов крізь сон… Відразу після того я знепритомнів…
— Але хто ж то був, на твою думку?
— Я думаю… — Гаррі ковтнув слину, знаючи, як дивно це прозвучить. — Я думаю… що то був мій батько.
Гаррі зиркнув на Герміону. Вона роззявила рота й дивилася на нього стурбовано і співчутливо.
— Гаррі… твій тато… помер, — ледь чутно мовила вона.
— Я знаю, — швидко озвався Гаррі.
— Думаєш, ти бачив його привид?
— Не знаю… ні… він не був прозорим…
— Але ж тоді…
— Може, то мені лише примарилося, — сказав Гаррі. — Але… судячи з фотографій… це скидалося на нього…
Герміона й далі дивилася так, ніби не була певна, що він при здоровому глузді.