— У кінцевому підсумку ви маєте слушність, і добро, запропоноване в обмін на зло, — це і є відповідь на запитання про сенс життя. Я теж вірю в людський рід, хоча навряд чи моя віра знайде виправдання в близькому майбутньому. Можливо, я не пророк, сунго, але я переконаний, що благородство посяде чільне місце у світі.
Почувши ці слова, я здригнувся, я аж затремтів від радости. Христе-Боже! Таж колись я віддав би все, що маю, аби тільки почути їх від когось. Моє серце так розхвилювалося, аж я відчув, що обличчя в мене витягується й витягується, і кінець кінцем воно стало довге-довге, либонь, як міська вулиця. Я палав від лихоманки та розумового збудження, — так впливав на мене піднесений дух нашої розмови, — і речі перед моїм зором не просто двоїлися чи троїлися, а множилися в незліченних обрисах розбурханих кольорів — золотого, червоного, зеленого, темно-брунатного та інших, що коливалися концентричними хвилями навколо кожного предмета. Іноді Дафу видавався мені втричі більшим, ніж був насправді, з райдужним ореолом навколо нього. Більший, аніж саме життя, він нависав наді мною і говорив не одним голосом, а кількома зразу. Я стискав пальцями свої ноги крізь зелені шовкові штани сунго, і, думаю, в ті хвилини я втратив здоровий глузд. Принаймні трохи. Я справді був наче в нестямі. Цар ставився до мене з класичною африканською ґречністю, а це одна з вершин людської поведінки. Я не знаю, де ще на землі люди вміють поводитися з такою гідністю, як поводився цей чоловік тут, поблизу екватора, в самому серці темряви, в маленькій кімнаті примітивного палацу, що стояв у гірській долині, в тому самому селищі, де я плуганився з мерцем на спині під місяцем та синіми лісами небес. Чи може павук зазнати раптового перетворення й написати трактат про комах, яких він пожирає, — перетворений хижак, ви вловлюєте, до чого я веду? Ось таке порівняння спало мені на думку, коли я почув цареві слова про те, що благородство посяде чільне місце у світі.
— Царю Дафу, — сказав я, — сподіваюся, ви станете моїм другом. Я глибоко вражений тим, щó від вас почув. Ваші міркування такі незвичайні, що я просто очманів. Проте я почуваю себе тут щасливим. Учора мене відлупцювали. Ну що ж, може, так воно й краще. Зрештою, я належу до типу людей-страдників, і я радий, що биття принаймні збадьорило мене. Але дозвольте запитати, в який спосіб благородство посяде чільне місце у світі?
— Ви хочете знати, звідки моя впевненість у тому, що моє пророцтво кінець кінцем справдиться?
— Авжеж, — сказав я. — Безперечно. Мені цікаво, як воно все повернеться. Тобто я маю на увазі ось що: які практичні дії ви порекомендували б?
— Не стану приховувати, Гендерсоне-сунго, в цьому питанні я маю власну концепцію. І не збираюся тримати її в таємниці лише для власного вжитку. Я залюбки викладу її вам. Мені приємно, що ви хочете стати моїм другом. Скажу по правді, таке почуття виникло й у мене до вас. Я дуже зрадів, коли ви прийшли. А щодо цієї історії із сунго, то, повірте, я щиро шкодую. Ми не втрималися, щоб не використати вас у своїх інтересах. Бо так склалися обставини. Ви вже мені пробачте.
По суті, це був наказ, але я радо підкорився і щиро йому пробачив. Я не був настільки зіпсований чи битий життям, щоб не розпізнати незвичайну людину. Я бачив, що переді мною в певному розумінні геній. І не просто геній, а геній саме мого ментального типу.
— Звичайно, величносте. Ніяких проблем. Я й сам хотів прислужитися вам учора. Я вже про це казав.
— У такому разі щиро дякую вам, Гендерсоне-сунго. Отже, з цим покінчено. А ви знаєте, що з погляду тілесної будови ви схожі на статую? У вас є щось монументальне. Я говорю лише про тіло.
На ці слова я трохи напружився, бо в них був якийсь подвійний зміст, і сказав:
— Справді? Вам так здається?
Цар вигукнув:
— Не забувайте, що ми з вами уклали угоду про взаємну щирість, пане Гендерсон!
Тут я схаменувся і промовив:
— О, даруйте, величносте. Наша угода залишається чинною. Хай буде що буде. Я не збираюся відступати від своєї обіцянки. Я відповідаю за кожне своє слово і хочу, щоб ви мені довіряли.
Він був задоволений моєю відповіддю і сказав:
— Я вже відзначав, що людина не завжди готова сприйняти щирість у несподіваній для неї формі. Говорячи про вашу монументальність, я мав на увазі лише тілесну будову, бо вона відразу привертає увагу.