Коли 30 листопада 1939 року СРСР нападе на Фінляндію — всупереч безконечним своїм заявам про свою миролюбну політику, що він, мовляв, за мир і дружбу між народами, того ж дня Маннергейм забере своє прохання про відставку, яке до того не було прийняте. З початком війни і мови не могло бути про відставку такого спеціаліста, як Маннергейм — з ким би тоді залишилася Фінляндія?
Маннергейму вже було 70 років. Але, незважаючи на такий вік, він не міг в скрутний для батьківщини час стояти осторонь. Почалася тяжка війна між гігантом СРСР і крихітною — в порівнянні з ним — країною Суомі, нечисленне військо якої не добре ще навчене, погано озброєне, мужньо й відчайдушно захищало свою Фінляндію.
2 грудня радянські війська ціною величезних втрат захопили фінське місто Теріоке (тепер Зеленогорськ). Діючи за методом сильного — розділяй і владарюй, одну частину супротивника нацьковуй на іншу, — відразу ж було заявлено про те, що, мовляв, «створено» уряд «Фінляндської Демократичної Республіки» на чолі з О. В. Куусіненом (за аналогією з Україною: подібний шаблонний хід було втнуто червоними в Харкові, де теж «створили» новий буцімто український уряд, і цей дешевий трюк спрацював, і Україна швидко втратила тоді незалежність, але Фінляндія на цей фокус не піддалась).
Досі не підраховані і навряд чи коли точно будуть встановлені ті супервеличезні втрати в живій силі й техніці, що їх понесла Червона армія, безуспішно штурмуючи передові рубежі фінської оборони на Карельському перешийку. Грудень 1939 року минув у безперервних атаках радянських військ, але захопити укріпрайони вони так і не змогли. Різдвяний контрнаступ провалився, фіни відбили всі атаки противника, але їхні сили не були безрозмірними. Вони почали видихатися. Ще гірше — кінчалися запаси набоїв, снарядів, нічим було заміняти живу силу і техніку. Командуючий фронтом Тимошенко добре знав, що у його колеги із супротивної сторони немає резервів, і як би його солдати, які зарилися на «лінії Маннергейма», не вимотували радянців, але підкріплень їм не буде, тож їх треба методично з дня в день вимотувати і вимотувати. Трохи допомогли Маннергейму добровольці, які прибули у Фінляндію — шведи та норвежці. Вже в січні в бій вступили перші три тисячі добровольців, але перед армадою радянських частин — крапля в морі, та все ж… Добровольці все прибували й прибували, і невдовзі їх стало біля дванадцяти тисяч. Швеція надала Маннергейму 80 тисяч гвинтівок, 500 автоматів, 200 гармат і 25 літаків. Італія надіслала на поміч Фінляндії, яка стікала кров’ю в нерівній битві з СРСР 30 літаків і чимало зенітних гармат. Допомогу фінам виявили Франція, Угорщина і навіть Польща. (Правда, американський фінський легіон прибув на фронт тільки 13 березня, коли бойові дії уже закінчувалися). Світ протестував проти агресії червоних та їхньої спроби захопити незалежну європейську державу. Так, наприклад, Лондон заявив: якщо СРСР не припинить війну, то британські стратегічні бомбардувальники, які базуються в Іраці, знищать нафтові розробки в Баку і Грозному. Врешті-решт, Москва змушена була зважити на рішучі протести світової громадськості і пішла на переговори з Гельсінкі. 12 березня було підписано перемир’я. Умови миру були суворими, надто тяжкими для Фінляндії, але Фінляндія уникла ще жахливішого — окупації. І зберегла свою незалежність.
— Восени 1939 року мого батька Якова Бровченка, на той час тридцятиоднорічного колгоспника з села Мала Виска, що на Кіровоградщині, негадано забрали на військову перепідготовку — як у нас казали: на скачки[12].
Батько працював — і непогано — трактористом у колгоспі — розорював межі, усуспільнював селян. І хоч він ходив у передовиках, творцях нового життя (а втім, він просто добросовісно працював — таким уже вдався) і був на доброму рахунку в народної влади — активіст, одне слово (за відмінну працю його навіть нагородили велосипедом, і він часто нас, дітей, після роботи катав на велику), — так ось, незважаючи на все це, батька його, а мого діда Івана, тим часом розкуркулили. Ще й сьогодні словники тлумачать цей жахливий термін як «позбавляння куркулів засобів виробництва на землі (в період ліквідації куркульства як класу)». А розкуркулили за те, що, рятуючи від голодної смерті дітей своїх, приховав дві мірки[13] ячменю (сімейство дідове спасалося ячниками — коржами та млинцями з ячмінного борошна). А зіркі та всюдисущі комсомольці-активісти, які не стільки робили, як нишпорили по дворах, і підгледіли… Діда схопили, забрали той ячмінь, майно дідове конфіскували, а його самого оголосили ворогом народу, і добрий мій дід, все життя трудяга, яких ще треба пошукати, загримів на Соловки, де навіки й загубився його слід.
12
Швидкий рух, біг коня (коней), швидка їзда на коневі (конях). Змагання вершників, перегони.
13
Народно-побутова одиниця об’єму сипучих тіл місткістю від 16 до 25 кг та посудина такої місткості.