Чоловік повісив слухавку й зі сміхом обернувся до приголомшеної космополітки.
— Наступна зупинка — мерія. Звідти, якщо хочеш, поїдемо до Парижа.
— Джоне, — запитала Рагс задумливо, — ким є насправді принц Уельський?
Він затримався з відповіддю, поки вони не сіли в ліфт, де з блискавичною швидкістю з’їхали вниз на два десятки поверхів. Потім Джон нахилився і постукав ліфтера по плечах.
— Не так швидко, Седрику. Леді не звикла до такого падіння з висот.
Ліфтер з посмішкою обернувся. Обличчя в нього було бліде, овальне, оточене жовтим волоссям. Мадемуазель почервоніла.
— Седрик родом з Вессекса, — пояснив Джон. — Схожість, скажу без перебільшень, просто дивовижна. Принци особливою стриманістю не відзначаються, тож не здивуюся, коли в жилах Седрика трохи тече гвельфської крові.
Рагс зняла з шиї монокль і накинула стрічку на голову Седрика.
— Дякую, — сказала вона простодушно, — за другу найбільш захопливу пригоду в моєму житті.
Джон Чеснат, як роблять зазвичай торговці, потер собі руки.
— Будьте моїм постійним клієнтом, леді, — прохальним тоном вимовив він. — Мій універмаг — кращий у місті!
— А чим ви торгуєте?
— Ну, мадемуазель, сьогодні завезли сорт ідеа-а-альної любові.
— Загорніть її, пане торговцю! — вигукнула Рагс Мартін-Джонс. — Схоже, це неоціненний товар.
Цілитель
О п’ятій годині похмура кімната в готелі «Рітц», за формою схожа на яйце, дозріває для ледь відчутної мелодії: легке клацання одного чи двох шматків цукру в чашці, брязкіт блискучих чайників та сметанників, коли вони, ковзаючи по срібній таці, витончено стикаються боками. Є й ті, які залюблені в цю бурштинову годину більше за всі інші, бо необтяжлива праця лілей[24], що населяють «Рітц», до цього часу вже закінчується — настає залишок дня, співучий і ошатний.
В один із весняних вечорів, оглядаючи невисокий підковоподібний балкон, ви, можливо, помітили за столиком на двох молоду місіс Альфонс Карр та юну місіс Чарльз Хемпл. Та, що в сукні, була місіс Хемпл. Під «сукнею» я маю на увазі виріб чорного кольору бездоганного крою, з великими ґудзиками та червоною подобою капюшона на плечах; винахідники цього наряду з Рю де ла Пе свідомо надали йому не позбавлену стильної зухвалості схожість з убранням французького кардинала. Місіс Карр і місіс Хемпл виповнилося по двадцять три роки, і вони, якщо послухати їхніх недоброзичливців, зуміли дуже непогано влаштуватися. Як ту, так і іншу міг би чекати під дверима готелю лімузин, але обом набагато більше хотілося у квітневих сутінках прогулятися додому пішки по Парк-авеню.
Луелла Хемпл, висока молодиця, мала лляний відтінок волосся, який вважається типовим для жінок з англійської провінції, однак насправді доволі рідкісний. Шкіра її світилася свіжістю й не потребувала жодного маскування, проте, підкоряючись застарілій моді (йшов 1920 рік), місіс Хемпл приховала свій яскравий рум’янець і намалювала нові губи, нові брови — з тим вельми скромним успіхом, до яких подібне втручання тільки й може привести. Зауваження це виголошено з майбутнього 1925 року. У ті дні зовнішність місіс Хемпл цілком відповідала постулатам краси.
— Я заміжня вже три роки, — говорила вона, гасячи недопалок об вичавлену дольку лимона. — Завтра крихітці виповниться два. Не забути б купити...
Вона витягла з футляра золотий олівчик і записала в щоденнику кольору слонової кістки: «Свічки» й «Штучки, які тягнуться, в паперових обгортках». Потім підняла очі, глипнула на місіс Карр і завагалася.
— Хочеш, скажу тобі щось огидне?
— Спробуй, — весело відмовила місіс Карр.
— Навіть моя дитина мені набридає. Звучить неприродно, Ідо, але це справді так. Вона не наповнює мого життя. Люблю її всім серцем, та тими вечорами, коли сама доглядаю за нею, хочеться заревіти з нервів. Пройде дві години, і я вже молюся, аби на поріг ступила няня.
Зізнавшись, Луелла судомно зітхнула й придивилася до подруги. Насправді вона не думала, що її слова такі вже неприродні. Адже це правда. Нічого порочного в правді бути не може.
— Мабуть, це через те, що ти не любиш Чарльза, — байдуже припустила місіс Карр.
24
Див. Євангеліє від Матвія 6:28: «Навчіться з того, як ростуть польові лілії: вони не трудяться і не прядуть, але говорю вам, що навіть Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них».