Остаточно генетичне свавілля припинили Отці-відновлювачі, а імперські закони поклали край відкритій деструктивній пропаганді соціопатів. Вирішальну роль у цьому зіграла воля Сіроокого Імператора, який взяв на себе відповідальність за фізичне знищення сотень тисяч сатаністів та люциферіанців. Судячи з усього, серед страчених на Землі та в колоніях було чимало законспірованих каїнітів. Якщо залишки секти й збереглись, вони вимушені були піти у глибоке підпілля. [21]
Нове пожвавлення діяльності Свідків Сильного пов’язують з масовим виробництвом клонів та заселенням ними негостинних світів. У клонському середовищі вперто циркулюють релігійні уявлення про Проклятого Бога, що обіцяв рабам звільнення, а їхнім господарям — смерть.
Ця легенда з часом ускладнилась, обросла подробицями та відгалуженнями. Союзницею і помічницею Проклятого Бога в уяві клонів стала його божественна дружина. Її прототипами послужили як індійська богиня Калі, так і знаменита лідерка клонського повстання на Центаврі–6 — Скажена Акша. Позаяк обставини смерті останньої залишились нерозгаданими, клони увірували в те, що Проклятий Бог переніс Акшу на свою резидентальну планету, яка фігурує в деяких клонських віруваннях як священна планета Калам. Згідно з популярною легендою, коли Проклятий з’явиться в колонізованих землянами світах, Скажена Акша (в намисті з дитячих черепів) йтиме по праву руку від нього і зрізатиме голови ворогів «світловим мечем».
По ліву руку від бога-месника, згідно з ієрархією, йтиме ще один персонаж клонських «євангелій» — робочий клон серії В064, відомий як Німий Пакувальник. Він увійшов в історію як безжальний вбивця природнонароджених, що влаштував різанину на транспортному кораблі «Сен-Луїс» у 213 р. ЕВ., а пізніше був за це жорстоко страчений — викинутий в скафандрі з відключеними системами терморегуляції у відкритий космос. [22]
Злого божка, який прокляв Каїна Сильного, древні каїніти називали Істерою.
9
Ресурсна станція Четвертого флоту
на орбіті планети Тіронії (3КВ22:4),
система зірки Хаябуси (HD10647).
6 юла 417 року Ери Відновлення.
Цього разу Марков несподівано легко пережив гібернацію. Вже через шість годин після виходу корабля у тривимірний простір він повернувся до виконання своїх обов’язків. А ще за півдоби, на орбітальній станції, він зайняв апартаменти, в яких зазвичай зупинявся командувач Четвертого флоту. Влада індустріальної планети не надавала карантинних послаблень навіть адміралам.
Судячи з тутешніх інтер’єрів, командуючий мав слабкість до кольорового кришталю і блискучих металів. Величезний червоний кристал, що правив адміралові за робочий стіл, Маркова дратував. Він розклав свої комунікатори просто на ліжку, ліг на черево і ввімкнув симулятори матричної реальності. Так він продовжив формувати «зграю гончаків», оперативну групу, призначену для пошуків Ленго. Деякі з кандидатів у гончаки перебували на Тіронії, інших очікували тут, в орбітальному карантині.
Першим із тіронійських спеців до «зграї» потрапив шериф Орбаль, котрий три десятиліття відстежував заколоти клонського підпілля у куполах та на залюднених магістралях, що вели до космопорту. За ці роки офіцер врятував життя десяткам тисяч природнонароджених. Вони б неминуче загинули від клонського саботажу, терактів та розбійних нападів, якби коротун з голеною головою раз у раз не ставав на шляху гуманоїдів з серійними номерами.
Шерифа генерал знав особисто. Ще двох оперативників, з молодшого покоління, йому рекомендували аналітики. Це було подружжя Крайблів — Гая і Ліко. Їхні службові показники за останні три роки не опускалися нижче статусу «відмінно». Гая потрапила до лав правоохоронців зі злиденного купола Славія–2, де чудом вижила після кількох епідемій і різанин. Ліко, навпаки, вибором фаху здивував друзів і родичів. Йому, нащадкові спадкових управлінців зі столичної Ліфанії–5, готували прямий шлях до офісів керівних корпорацій, але ліфанійський мажор обрав не престижне менеджерське крісло, а вулиці і тунелі, наповнені шантрапою, наркотиками та щоденними розборками ділерів.