Лист акації, що падає з дерева,
може пробити сталевий щит,
якщо насправді схоче.
Безліч мертвого листя тліє на мокрій землі.
Відтак вона почула слова темного божества про смерть.
І тієї ж миті побачила те, що ховалось за маскою Ленго, так як бачила його Корпачева Сутність.
У сірому вібруючому просторі ширяла істота, разючо подібна до земної медузи, відомої як «лев’яча грива»[34]. Під білястим пульсуючим куполом дрібно ворушилось скупчення яскраво-червоних щупальців, якими пробігали жовті вогники.
«Я бачу того, хто мене бачить», — прошелестіло у голові Вайми.
Маскуватись втратило сенс, зрозуміла та і послала ментальний сигнал іншим «горобцям»:
«Всі сюди! Воно тут!»
«Збери, збери їх всіх, пограємось».
«Насолоджуйся!» — Вайма здійснила ментальний напад згідно з тактикою «Мунен Мусо»[35], зібравши і кинувши в бік «медузи» всю зібрану за життя Силу.
Видіння згасло, повертаючи «горобця» до реальності.
«Й чим саме я маю насолодитись? — голос ворога гримів у її голові. — Твоєю нікчемністю, друхаро? Ти щойно травмувала мирного хумена, що дозволив тобі побачити, в якому тілі я жив мільйони років тому. Красива була життєва форма, правда ж? Та й теперішня нівроку».
Вайма побачила поряд з собою тендітну дівчину з сумними очима.
«Друхаро, обхопи руками свою шию», — не відкриваючи рота, наказала та Ваймі.
— Ні! — дійсний імперський воїн пручалась, але її руки корились лише чужій волі.
«Отак. Міцніше. Ламай шию».
Вся міць роками тренованих, твердих, як дерево, пальців вп’ялась у плоть, перекрила тік повітря, зім’яла гортань. Відтак великі пальці вперлись у підборіддя, руки виконали різкий рух, і життя Вайми згасло.
Маркова та його «гончаків» вивели на поверхню бійці Четвертого флоту. Над Чорною горою щойно промчав фронт пилової бурі. Й хоча в небі розвиднілось, дрібний пил все ще висів у повітрі, прилипав до комбінезону, проникав крізь дихальну маску. Вийшовши з підземелля, генерал примружився на полуденну Хаябусу, відкашляв першу порцію пилу й майже збіг з плаского пагорбу, що гордо називався горою. За останні дванадцять годин йому остогидли клонські хідники, мінні пастки та оскаженілі від диму та гуркоту щури-мутанти, що кидались просто під ноги. Він радів сіро-жовтій тіронійській пустелі, як вірний Велудумана зрадів би квітучим Садам другого народження.
Вже біля люка військового дискоїда на його комунікатор прийшов виклик з корабля імперських воїнів. Марков згадав, що не знає навіть назви цього зорельоту. Братство ревно зберігало свої таємниці.
— Марков, я капітан Алеф, — хрипнуло у комунікаторі. — Ситуація виходить з-під контролю.
— Що ви маєте на увазі?
— Мої бійці спробували нейтралізувати Ленго, і зазнали втрат. Ця істота здатна впливати на психіку зі значної відстані.
— Де він?
— На території космопорту, в районі карантинного блоку. Ви були праві, він пробивається до військових кораблів.
— Як далеко діє його телепатія?
— Точно не знаємо, але одного з моїх бійців він ідентифікував і взяв під контроль з двохсот метрів. Він вміє вбивати, припиняючи роботу серцевого м’язу, також може примусити до суїциду. Він розчистив клонам шлях до терміналів. Ліфанія-шоста майже повністю захоплена ворогом.
— Бісова тварюка! — Марков зайшовся довгим кашлем. — Він взяв на півночі Око Богині.
— Якщо, генерале, ви маєте на увазі той портал у Старому поясі, то ми з вами помилились.
— У чому саме?
— Він не знайшов там Ока. Можливо, взагалі не шукав. Він налаштував нам пастку. Аналітики вважають, що метою його подорожі на північ було захоплення десантного модуля. На такому апараті можна і в космос виходити, і зорельоти брати на абордаж, — крізь капітанове хрипіння промкнулась горда нота:
— Універсальна машина, Зоряний Флот таких не має. З нашим апаратом він міг би творити дива. Він все розрахував, але йому завадила випадковість. Пастка спричинила землетрус, старий купол впав на модуль. Ленго там був, але вже нічого не зміг вдіяти. Мої бійці знайшли біля уламків характерні сліди. Якби він не грався у Спасителя клонів, а напав на команду Берти одразу після приземлення, то вже б командував моїм кораблем. Не вийшло. Але ж ми знаємо: він впертий. І взагалі, програвати — то не божа справа. Відповідно, тепер Ленго хоче захопити «Ніверіс».
34