11
Шарлотта, природний супутник планети Тіронія (3КВ22:4),
система зірки Хаябуси (HD10647).
11 юла 417 року Ери Відновлення.
Години польоту минули в розмові. Автопілот «човника», що доправляв їх з Алефом на супутник Тіронії, навіщось обрав економну схему польоту з кількома зануреннями до планетної атмосфери та складними орбітальними маневрами. Тому у генерала з головним «горобцем» виявилось достатньо часу для спілкування. Розмова швидко зійшла на спогади. Алеф згадав своє стажування в далекій системі Зірки Тебі[51], де земні експедиції знайшли залишки інженерних споруд, пропорційних всій зоряній системі.
Й досі ніхто не знав, яка саме раса спорудила грандіозну «павутину», спроможну приймати до чверті енергії Зірки Тебі. Залишені напризволяще, підупалі залишки фотонних перетворювачів втратили стабільність. Їхнє неконтрольоване руйнування супроводжувалося зіткненнями уламків, падіннями шматків «павутини» на сусідні планети та іншими катастрофами.
«Горобці» намагалися вберегти науковців та їхнє обладнання не лише від небезпек деградованої техносфери, але й від дивних напівживих форм матерії, що мешкали у руїнах.
— Уяви собі мікроскопічні 3D-принтери, які за сотні тисяч років здичавіли, спростилися, але продовжують плодити собі подібних, — розповідав Алеф. — Уяви цілі колонії з мільйонів, мільярдів таких принтерів, які ліпляться до залишків «павутини», повзають поверхнями астероїдів, вишукуючи метали і кремній, й навіть заселяють сусідні планети, нищачи тамтешню біосферу. В цих колоніях виникає дивна форма такого собі колективного машинного інтелекту, яка потребує мережі з сотень тисяч з’єднаних принтерів, і ця форма агресивно налаштована до будь-якої конкуренції. Людей та нашу техніку вона також сприймає як конкурентів. А ще цій формі подобається наш метал.