“Я лідером став, що б про це не казали!
У лідера будуть і баби і сало!
Я буду пишатись шаленим запалом,
Хоч в мене мозку трохи замало!”
Савіка замутило.
Він не розумів, звідки у лабіринті з’явився дідок Всесвіт. Його лякали будівельники захмарним рівнем ірраціональності. І дуже заважало волосся, що почало інтенсивно рости в нього на спині.
Тим часом до лабіринту увірвався новий персонаж – клоун, який енергійно жонглював словами.
— Цих коміків звуть тренерами, — пояснював за кадром незнайомий Савіку голос.
Клоун кидався словами: “лідерство”, “просвітлення”, “особисте зростання”. Слова потрапляли у випадкових перехожих та боляче їх били. Надзвичайно сильно по людям лупило “лідерство”.
— Зверніть увагу, шановне панство, — в кого потрапляє “лідерство”, в того зникають гроші! – продовжував коментатор.
— Хто в нас коментує? – кричав у трубку Савік.
— А Шварц його знає, — матюкались з апаратної, — аудіо йде не від нас.
- …феномен лідерства у тому… — у телефонній трубці з’явився той самий голос, який коментував шоу, — …у тому, що лідер нічого не контролює. За нього думають та діють інші.
Савік потягнувся до пляшки. Він втрачав контроль над шоу так само швидко, як це траплялось з лідерами.
За енергійним клоуном йшли хом’ячки корпорації “Ой–вей”, перев’язані туалетним папером, як кулеметними стрічками.
— Наш туалетний папір концентрований і його потрібно 2–3 міліметра там, де використовують 1,5–2 метри паперу Обухівського комбінату! Наш папір настільки дорогий, що їсти і какати ви будете небагацько, — це додаткова економія!
— Протокол “туалетний папір” від Господа Діми набагато краще, ніж будь–який інший папір! Всього 300 баксів по курсу НБУ**.
— Всесвіт кохає вас! – кричав Шварц з невеличкого окопу, куди він заховався від кидків тренера–клоуна (“кидки” у тренерів, — то звичайна справа – примітка редакції).
* “Кровосісія” – умовна одиниця безграмотності. Одна “Кровосісія” рівно 137 частина “Покращення”.
** НБУ- Національний Банк України. Чомусь прийнято вважати, що він має вплив на економічну ситуацію у країні.
Глава 10. Храмове місто.
Київ — дивовижне місто. Будівлі – монстри та храми широкого асортименту вірувань тягнуть у Дніпро залишки старих схилів, дренажну систему яких лякаються навідувати навіть місцеві діггери. Над дорожніми корками, в яких кортежі чиновників намагаються прошмигнути біля будинків–потвор, несуться зграї лядокоптерів (гелікоптери, що розвозять храмових дівчат по клієнтам). Першими гелікоптери почали називати “лядокоптерами” працівники Кірилічної Церкви Московського Патріархату. На їх думку, з появою “лядокоптерів” все “пішло на ляд” чи “налядилось”.
Всі, хто знав слово “Карбюз’є”, сховались за старими стінами Будинку Архітектора та тихенько нагороджували одне одного веселенькими сертифікатами. Іноді вони виглядали у вікна Дому, щоб побачити нові й нові копії висотки пані Лізи Запорик. Після цього у сертифікати додавали нові ступені захисту та портрети пані Запорик, бо без неї неможливо уявити сучасне місто.
“Архітектура – задубла музика” , – полюбляв повторювати хтось з класиків.
— Прогрес! – пустила скупу сльозу радості Ліза Запорик, дивлячись на зграю лядокоптерів, що везли до клієнтів її молоденьких коліжанок.
У далекі часи ранньої старості Лізи храмові дівчата користалися таксі, а документацію на будівлі треба було узгоджувати у різноманітних інстанціях… Сьогодні між гострих приступів делірію пані зносила сумні старі будівлі та тиражувала типового монстра з бетону та скла. Монстра зводили на всіх ділянках, що вдавалося вирвати у громади. Киянам вдалось тимчасово відстояти тільки Пейзажну Алею, де встановили монумент Коту Нільсена. Доробок пані Запорик трохи урізноманітнив “Лабіринт особистого зростання” – та ж висотка, тільки змонтована горизонтально. Завдяки цьому енергія, що спонукала офісний планктон потрапляти в верхні поверхи (поверхи керівництва) при вертикальному розташуванні монстра, — ця енергія підігрівала культистів до нереально високого градусу.
Ліза опустилася на підлогу біля зображення Хазяїна, який надав їй владу над архітекторами.
“О, пане з гарним черевцем,
Я хочу буть твоїм ченцем,