Просидівши так декілька хвилин, вони, за порадою господині, підійшли до вікна, щоб помилуватися краєвидами. Містер Коллінз узявся перелічувати всі принади за вікном, а леді Кетрін люб’язно повідомила, що особливо чарівні краєвиди відкриваються звідси влітку.
Обід був надзвичайно вишуканим, з усією тією прислугою та сервіруванням, які й обіцяв містер Коллінз. Як і передбачав, він зайняв місце з протилежного краю столу (так бажала її ясновельможність), але вигляд при цьому мав такий, ніби йому випала найвища в світі честь. Бесіда за столом так і не зав’язалася. Елізабет радо підтримала б розмову, але її посадили між Шарлоттою і міс де Бурґ: першій доводилося раз у раз нагадувати, щоб не забувала скористатися срібними ножем і виделкою, а друга за весь час і рота не розкрила.
Коли дами повернулися у вітальню, їм залишилося тільки слухати розповіді леді Кетрін про те, як вона намагається винайти сироватку, що вповільнила б — або й спинила б — розвиток загадкової моровиці. Елізабет щиро здивувалася, дізнавшись, що її ясновельможність переймається такими речами, адже спроби знайти ліки від дивної недуги давно вважалися прихистком найнаївніших диваків. Найсвітліші голови Англії присвятили цій непростій справі цілі п’ятдесят п’ять років.
Потім леді Кетрін взялася безцеремонно й докладно випитувати Шарлотту про її домашні клопоти й давала численні поради, як усе повирішувати, а після цього ще й взялася радити, як вести господарство в такій невеличкій родині. Елізабет помітила, що жодна дрібниця не проходила повз увагу леді Кетрін, якщо це давало їй змогу нав’язати свою думку іншим. У перервах між спілкуванням із місіс Коллінз вона засипала запитаннями Марію та Елізабет, але особливо — другу з них, бо про неї вона знала найменше.
— Містер Коллінз розповідав, що ви, міс Беннет, володієте бойовими мистецтвами.
— Так, хоч моя майстерність і наполовину не дорівняється до вашої, ваша ясновельможносте.
— О, в такому разі я хотіла б якось подивитися на ваш поєдинок із кимось зі своїх ніндзя. А ваші сестри теж пройшли вишкіл?
— Так.
— І, мабуть, ви проходили науку в Японії?
— Ні, ваша ясновельможносте, в Китаї.
— У Китаї? І що, тамтешні монахи досі спродують своє незграбне кунґ-фу англійцям? Підозрюю, ви маєте на увазі Шаолінь.
— Так, ваша ясновельможносте. Під наставництвом учителя Ліу.
— Що ж, підозрюю, у вас не було інших можливостей. Якби ваш батько був заможнішим, вас напевно відвезли б до Кіото.
— Матінка, мабуть, не була б проти, а от батько — навряд. Адже він ненавидить Японію.
— Ваші ніндзя вас покинули?
— Ми ніколи й не мали своїх ніндзя.
— Не мали? Хіба це можливо? Виховати п’ятьох дочок без жодного ніндзя? Вперше про таке чую! Ваша матінка, мабуть, гарувала, не покладаючи рук, аби вас захистити.
Елізабет ледве стрималася, щоб не посміхнутися, запевняючи леді Ке-трін, що все було не зовсім так.
— Але хто тоді захищав вас під час першої битви? Без ніндзя ви, певно, опинилися в жалюгідному становищі.
— Порівняно з іншими родинами, мабуть, так. Але ми так бажали перемогти й були такі віддані одна одній, що без труднощів поборювали
— Якби я знала вашу матінку, то наполегливо радила б їй найняти ватагу ніндзя. Я завжди кажу, що без наполегливих і постійних вправлянь освіта нічого не варта. Якби ж моя дочка мала міцнішу статуру, я б уже в чотири роки відправила її в найкращі додзьо Японії. А хтось із ваших молодших сестер буває у вищому товаристві?
— Так, мем, усі.
— Усі? Як, усі п’ятеро водночас? Дуже дивно! А ви лише друга за віком. Тобто молодші бувають у товаристві, коли старші ще не вийшли заміж? Але ж, мабуть, ваші молодші сестри зовсім юні?
— О, так, наймолодшій ще немає шістнадцяти. Можливо, вона й справді надто юна, щоб бувати в товаристві. Але, правду кажучи, мем, молодшим іноді буває сутужно, якщо доводиться уникати товариства й розваг, оскільки старші не змогли чи не побажали рано вийти заміж. Молодша дитина має таке ж право насолоджуватися юністю, як і старша. А уникати радостей життя через таку причину? Не певна, що це сприятиме сестринській любові чи витонченому мисленню.