Бакалійнику довелося дістати приступку, на якій Злата стояла за прилавком ще маленькою дівчинкою, адже бідолашна тепер була на цілу голову нижчою за своїх ровесників.
Одного разу гордівниця йшла вулицею, як завжди не помічаючи нікого довкола.
— Дивіться, а красуня наша до землі росте! — раптом почула вона за спиною глузливий вигук.
Злата озирнулася. Люди тикали в неї пальцями й зубоскалили.
— Недомірок! Ліліпутка! — на всі боки дражнили її шибеники.
Згоряючи від сорому, горда красуня кинулася додому, але до бакалійної крамниці було далеко. Хлопчаки з гиканням і гаканням побігли за нею. Перехожі сміялися їй навздогін. Ні в кого не знайшлося для гордівниці ні співчуття, ні жалю.
Відтоді Злата перестала бувати на вулиці. Тільки ночами, коли всі спали, дівчина виходила за поріг, милувалася зірками, дивилася на вулицю, оповиту сном, знайому їй з дитинства, і сумно зітхала. Скоро навіть приступка перестала приховувати ваду Злати. Тепер дівчина була не більша за восьмирічну дитину. Їй набридло перешивати сукенки, які постійно виявлялися їй завеликими. Речі висіли на ній, ніби пошиті на виріст, але краса гордівниці все ще була досконалою.
Одного разу дівчина дістала з гардероба синю сукняну спідницю з оксамитовим поясочком і мережану блузку, ті самі, що були на ній того злощасного дня, коли вона зустріла красеня-музику. Відтоді Злата не одягала їх жодного разу.
Спогади наринули на дівчину. Їй схотілося знову приміряти цей одяг. Вона почала похапцем переодягатися, плутаючись у зборках широчезної спідниці. І тут сталося диво: варто було Златі убратися в давно забутий одяг, як речі зменшились і стали саме на неї.
«Можливо, чари розсіялись, і я така сама, як і раніше?» — зраділа дівчина й побігла до дзеркала, але! Вона все ще залишалася маленькою, і лише її вбрання, немов під дією чарів, зменшилося разом з нею.
Розділ 9
Спокуслива пропозиція
— Лише сьогодні! Єдина вистава! Найкращі артисти світу! Поспішайте! Поспішайте! Поспішайте!
Вулицями міста їхала яскраво розписана кибитка. Худа кобила, яка тягла віз, була вкрита строкатою попоною, а в її ріденькій гриві майоріли барвисті стрічки. На козлах, широко посміхаючись, сидів чоловік, суворий на вигляд. Незважаючи на привітну посмішку, він нагадував розбійника з великої дороги. Позад нього стояли кволий хлопчина, одягнений у строкатий костюм скомороха, і яскраво розмальована дівиця. Скоморох, смішно роздуваючи щоки, дудів у бувалу, але начищену до блиску сурму, що видавала несамовиті пронизливі звуки, які в жодному разі не претендували на те, щоб називатися музикою, а дівиця била у величезний барабан.
Час від часу вони припиняли мучити інструменти та скликали всіх на вечірню виставу. У розмірене життя маленького містечка увірвався дух мандрів і пригод, очікування свята й чарів, які може принести лише мандрівний цирк шапіто.
Злата сиділа у своїй кімнатці над бакалійною крамничкою, коли її увагу привернув шум, що долинав з вулиці. Вона визирнула у вікно й побачила розписану кибитку, яку супроводжувала юрба дітлахів.
«Ой, як би мені хотілося потрапити на виставу!» — подумала дівчина, але, на жаль, це здавалося неможливим. Варто їй було з’явитися на вулиці, як міські шибеники відразу починали глузувати з неї. З певного часу навіть у крамниці красуня неохоче виходила до людей, і за прилавком усе частіше стояв її батько.
Скоро кибитка зникла за поворотом, і відчуття свята пішло разом з нею. Злата тяжко зітхнула. Їй набридло бути в’язнем у власному домі. Вона раптом уявила собі, як було б добре вирватися на волю, бродити дорогами, спати під зоряним небом і зустрічати світанки, як її коханий музикант.
«Як шкода, що це неможливо», — з сумом подумала дівчина. Вона ще не знала, що доля вже все вирішила за неї.
Повідомивши глядачам про своє прибуття, актори розташувалися на пустирі поблизу міста й вирушили на пошуки чогось їстівного. Недивно, що один з них натрапив на околичну бакалійну крамничку.
— Агов, батечку, а чи не знайдеться в тебе чого-небудь, щоб благородні артисти могли напхати свої шлунки?! — загримів у крамниці соковитий бас.
Приваблена незнайомим голосом, Злата спустилася сходами й притулилася до погано зачинених дверей, що вели до бакалійної крамниці. Біля прилавка стояв високий, міцної статури чоловік з молодецькими вусами. Останнім часом незнайомці рідко з’являлися в магазинчику. Дівчина спостерігала, як вусатий вибирає товар і безцеремонно куштує солоні огірки й маслини.