– Ви ще гірший, аніж я раніше думала. Тепер ви присвячуєте себе торгівлі білими рабинями.
– Це вияв звичайного християнського милосердя. Окрім того, ти перша мені сказала, що син Семпере дуже гарний.
– Гарний і трохи придуркуватий.
– Не перебільшуймо. Семпере-молодший просто занадто сором’язливий у своєму ставленні до жіночого племені, що тільки робить йому честь. Він зразковий громадянин, який, знаючи про той великий ефект, який справляють його статність та врода, здійснює над собою самоконтроль і поводиться аскетично, виховуючи в собі глибоку повагу до незаплямленої чистоти барселонської жінки. Ти не станеш заперечувати, що це створює навколо нього ауру шляхетності та чарівності, яка апелює до твоїх інстинктів, і материнського, і периферійних.
– Іноді мені здається, що я ненавиджу вас, сеньйоре Мартін.
– Ти можеш плекати в собі це почуття, але ти не можеш приписати бідолашному Семпере-молодшому моїх суто людських вад, бо він у цьому плані чоловік бездоганно чистий.
– Ми, здається, домовилися, що ви не станете шукати мені нареченого.
– Але ж ніхто не казав тобі ані про нареченого, ані про заручини. Якщо ти мені дозволиш, я розповім тобі решту.
– Розповідайте, Распутін.
– Коли Семпере-батько погодиться взяти тебе на службу, я хочу, щоб ти протягом двох-трьох годин щодня працювала в нього за прилавком.
– Одягнена як? У стилі Мати Гарі?[32]
– Одягнена гарно й з добрим смаком, який тобі притаманний. Симпатична, приваблива, але без якихось претензій. Якщо буде треба, то візьмеш одну із суконь Ірен Сабіно, але одну з найскромніших.
– Там є одна або дві, які дуже мені подобаються, – сказала Ізабелла, наперед облизуючись.
– Одягнеш ту, яка тобі найбільше личить.
– Ви реакціонер. А як же бути з моєю літературною освітою?
– А ти можеш уявити собі кращу аудиторію для того, щоб її здобути, аніж книгарня «Семпере та син»? Там ти будеш оточена найвидатнішими творами світової літератури й зможеш вивчати їх, скільки тобі заманеться.
– А як я це робитиму? Глибоко дихатиму й дивитимуся, чи не приліпиться до мене щось від тієї вченості?
– Ти перебуватимеш там лише по кілька годин на день. А потім зможеш продовжувати свою працю тут і діставати мої поради, яким ціни немає і які зроблять із тебе нову Джейн Остін.
– А в чому полягатиме трюк?
– Трюк полягатиме в тому, що я щодня даватиму тобі гроші й щоразу, коли ти братимеш із клієнтів плату за куплені книжки й висовуватимеш шухляду, то непомітно кластимеш туди по кілька додаткових песет.
– Оце такий у вас план…
– Оце такий у мене план, і, як бачиш, у ньому немає нічого поганого.
Ізабелла насупила брови.
– Нічого не вийде. Сеньйор Семпере спостережливий, як ніхто інший, і він відразу здогадається: тут щось не так.
– Усе вийде. А якщо Семпере здивується, ти йому скажеш, що коли покупці бачать за прилавком таку милу й симпатичну дівчину, то вони ширше розв’язують свої гаманці й платять більше.
– Таке відбувається в тих бридких забігайлівках, куди ви полюбляєте ходити, але не в книгарнях.
– Неправда. Коли я заходжу до книгарні й зустрічаюся з продавчинею, такою чарівною, як ти, то ладен буду купити навіть книжку, яка здобула останню національну премію з літератури.
– Це тільки тому, що розум у вас брудніший, аніж сідало в курнику.
– Але я маю, чи точніше буде сказати, ми маємо борг вдячності перед Семпере.
– Це удар нижче пояса.
– Тоді не примушуй мене вдарити ще нижче.
Отже, я застосував усі можливі засоби переконування, спершу розбудивши в ній цікавість, потім почуття марнославства, а потім інстинкт доброти й нарешті докори сумління. Ізабелла опустила погляд і повільно кивнула головою.
– І коли ви хочете запустити в дію свій план із німфою, що принесе хліб під пахвою?
– Не слід відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
– Сьогодні?
– Сьогодні пополудні.
– Скажіть мені правду. Це стратегічний план для того, щоб відмити гроші, які вам платить ваш хазяїн, і очистити своє сумління, чи ваше сумління й справді перебуває там, де повинна бути?
– Ти ж знаєш, що мої мотиви завжди егоїстичні.
– А що буде, коли сеньйор Семпере скаже мені «ні»?
– Головне – переконайся, що син буде в крамниці, і прийди туди, вдягнена, як на свято, а не як на похорон.
– Це план принизливий і нахабний.
– І ти від нього в захваті.
Ізабелла нарешті всміхнулася лукавою усмішкою.
– А що, як у сина раптом пробудиться рішучість і він переступить через свою межу?
– Я тобі гарантую, що спадкоємець не посміє доторкнутися до тебе навіть пальцем, якщо поруч не буде священика і його рішучість не буде скріплена церковним посвідченням про шлюб.
32
Мата Гарі – відома танцівниця, яку французи розстріляли під час Першої світової війни як шпигунку.