— Мені дійсно ворожили, — зрештою відповіла вона, намагаючись зробити так, щоб її відповідь прозвучала банально й не викликала подальшої цікавості. — Це було в Парижі, два дні тому. Уперше й, сподіваюся, востаннє.
— Це стало для вас чимось незвичним, міс Мартін?
— Звісно, це було досить цікаво. А ви, містере Лоуренс? Вам коли-небудь ворожили на картах?
— Будь ласка, кличте мене Джуліаном, — попрохав він. Мередіт здалося, що в його погляді на мить промайнуло здивування. Подив упереміш із чимось іще. Може, він здивувався й насторожився?
— Та ні, не ворожили, — нарешті відповів Джуліан. Це не для мене, хоча зізнаюся: мене справді цікавить певний символізм, закладений у картах Таро.
Мередіт знервовано напружилась — її здогадки справдились. Це була не просто розмова, аби потеревенити. Його цікавило дещо цілком конкретне. Вона ще раз зробила великий ковток вина й надала своєму обличчю виразу невимушеності й легкої байдужості.
— Символізм?
— Ну, наприклад, символізм чисел, — пояснив він.
— Я вже казала, ідо це для мене наче китайська грамота.
Джуліан засунув руку в кишеню. Мередіт напружилась. Іще бракувало, щоб він зараз виклав на стіл колоду Таро! Це було б уже занадто. Він спіймав її погляд, немов здогадуючись, про що вона зараз думає, — і видобув із кишені пачку цигарок «Голуаз» і запальничку.
— Палитимете, міс Мартін? — спитав він, пропонуючи їй пачку. — Хоча, боюся, тут палити заборонено. Тільки надворі.
Розлютившись від того, що її так дешево налякали, а ще більше — від того, що вона не змогла цього приховати, Мередіт похитала головою.
— Я не палю.
— І слушно чините, — зазначив Джуліан. Поклавши пачку на стіл, а запальничку зверху пачки, він продовжив розмову: — Наприклад, дуже цікавим є числовий символізм у церкві в Рен-ле-Шато.
Мередіт глянула на Хола, сподіваючись, що той щось скаже, але він мовчав, утупившись в одну точку перед собою.
— Хіба? А я й не помітила.
— Та невже? — спитав Джуліан. — Зокрема навдивовижу часто там трапляється число двадцять два.
Попри антипатію, яку вона відчувала до Холового дядька, Мередіт збагнула, що починає втягуватись у розмову. Їй закортіло почути, що Джуліан думає стосовно цього. І їй не хотілося, щоб у дядька склалося враження, ніби її дійсно цікавить ця тема.
— Як саме? — досить різко й несподівано вирвалось у неї. Джуліан посміхнувся.
— Як купіль біля входу. Та, що покоїться на плечах диявола Асмодея. Ви ж її бачили?
Мередіт кивнула.
— Асмодей мав бути одним із хранителів храму Соломона. Цей храм був зруйнований 598 року до нашої ери. Якщо скласти цифри, що утворюють це число, то вийде двадцять два. Вам відомо, міс Мартін, що у великому аркані саме двадцять дві карти?
— Так.
Джуліан знизав плечима.
— Ну от і маємо один приклад.
— А які ж інші приклади?
— Двадцять друге липня — свято Марії Магдалини, на честь якої збудовано цю церкву. Між зображеннями тринадцятим і чотирнадцятим на кальваріях[10] є її статуя; вона також зображена у двох із Трьох вітражів за вівтарем. Є ще один зв’язок — із Жаком де Моле, останнім керманичем тамплієрів. У Безу, потойбіч долини, начебто існує свідчення колишньої присутності тамплієрів. Моле був двадцять другим Великим магістром Злиденних лицарів Храму, таким є повна назва цього ордену. Окрім того, французька транслітерація передсмертного крику Христа — «Elie, Elie, lamah sabactani» — «Боже мій, Боже, навіщо ти мене покинув?» — має двадцять дві літери. Саме цими словами починається псалом 22.
У суто абстрактному сенсі це було цікаво, але Мередіт не розуміла, навіщо Джуліан усе це їй розповідає. Лише для того, щоб перевірити її реакцію? Дізнатися, чи багато їй відомо про карти Таро?
А все ж таки — чому?
— І нарешті, священик із Рен-ле-Шато, Беренже Соньєр, помер двадцять другого січня 1917 року. З його смертю пов’язують химерну історію. Кажуть, буцімто його тіло помістили на трон на бельведері в його маєтку, і селяни, що прийшли попрощатися з ним, проходили один по одному повз нього, і кожен висмикував китичку з кайми його ряси. Дуже схоже на Короля пентаклів у колоді Вейта. — Джуліан стенув плечима. — А якщо додати два та два, плюс рік його смерті, то…
Мередіт урвався терпець.
— Я добре знаюсь на математиці, — тихо пробурмотіла вона й обернулася до Хола. — До речі, а на який час ти домовився про вечерю? — навмисне перервала вона розповідь Джуліана.
— На сьому п’ятнадцять. Лишилося десять хвилин.
10
Кальварій — зазвичай кам’яний хрест із розп’яттям, розташований на території обгородженої кам’яною огорожею парафії з церквою, цвинтарем та іншими важливими будівлями. Являє собою розгорнуту композицію з кількох хрестів та фігур апостолів, святих, звичайних людей, сцен із життя Христа.