Немає дельфінів, ніби хтось попередив їх — рятуйтеся, братики, облава!
Розгорнутим строєм судна обійшли Рай по великій дузі. Готелі на острові здавалися меншими, ніж чверть сірникової коробки. Будинки гарно біліли, жовтіли й рожевіли серед зелені, а пляжі й білі мережива прибою навколо острова надавали особливої краси — ніби з океанської синизни постав коштовний, у візерунках оправи камінь-самоцвіт.
Потім пройшли трохи в напрямку до Головного острова, але по дорозі траплялося багато то рибальських човнів, то суден, що поспішали на Рай, і Судзір подав сигнал повертати на схід — у той бік, де виступав з води надламаний, але ще гострий ріг гори острова Блакитний.
Незаселеним вважався острів Блакитний. Єдиними видимими мешканцями були птахи, від їхніх юрмищ аж біліли прибережні скелі. Раптом Судзір показав і рукою, і біноклем на північний захід від Блакитного. Усі стали вдивлятися в той бік: ледь помітні темні коски вислизали з води. Дельфіни!
Судзір нахилився з бака і щось прокричав униз рульовому, а потім, ніби пригадавши про портативну рацію, підхопив її, підніс до рота. Такі самі рації були у всіх рульових, усі прислуховувалися до його команд. Лівий катер, на носі якого стояв Радж, збільшив швидкість. Додав швидкості і правий, де був містер Крафт. (Судзір спочатку не хотів брати його в море — користі ніякої, а тільки заважатиме, втручатиметься непотрібними розпорядженнями. І Крафт змушений був сказати, що буде лише глядачем). Усі три катери повернули на піврумба[17] ліворуч і трохи більше розійшлися. Тепер між середнім і крайніми було метрів по сімдесят, а може, й по сто. Судзір ще щось командував, бо глісери перестали гасати будь-де, а швидко помчали наперед, ніби від крайніх катерів раптом потяглися, охоплюючи якийсь простір, руки-кліщі.
Радж зрозумів маневр: треба скоріше охопити табун, скупчити дельфінів, закружити на місці. А що буде далі? Радж уперше брав участь у відловлюванні дельфінів, усе було новим. Цього разу, коли Судзір привів у порт армаду суден (а деякі найняв на місці) і поставив Крафта перед фактом, містер Джері аж зніяковів. Усе! Немає відступу назад! Нові страшенні видатки, яких він смертельно боявся, — реальність. Навіть не втішило Крафта те, що заздалегідь платити не треба. Все одно доведеться потрошити гаманець. А наскільки? Ніби саме лихо потягнуло тоді за язик, підтакнув Судзіру, погодився на ловлю нових дельфінів (як топишся, то й за піну схопишся), а тепер уже все, відступу не може бути. Усе робить Судзір сам: і флотилію привів, і розпоряджається, як господар становища, віддає накази. За наказом Судзіра Радж узяв з собою всю збрую аквалангіста, а тепер упріває в чорному гідрокостюмі, чекає сигналу, щоб стрибнути за борт. А стрибати доведеться, бо дельфіни заплутуються в сітках. Під водою вони можуть пробути десять — п'ятнадцять хвилин, а звичайно виринають через три-п'ять хвилин. Вразливі дельфіни страшенно: якщо не утопиться, то може бути з переляку інфаркт або інсульт. Як у людей.
Табун дельфінів не здогадувався, що діятиметься далі. Вони дозволили, щоб їх обігнали, закружили на місці. Деякі весело вискакували з води, шумно плюхалися назад, зовсім близько підпливали до глісерів, пускалися з ними наввипередки по кругу і якби захотіли, то легко перегнали б, утекли. Один великий дельфін, мабуть, ватажок табуна, то запливав навперейми середньому катерові, то летів до крайніх, здиблювався на хвіст, баламутячи воду, ніби хотів заглянути, що робиться на борту, чим займаються люди.
— Ну, зроби сальто! Ну — оп-ля! — махав йому рукою Радж.
Але дельфін і не думав слухатись. Раптом він протяжно й різко свиснув, зник під водою. І відразу занепокоєно завирували дельфіни.
На катерах спішно готували сітки. Великою купою лежала сітка і на Раджевому катері, стирчали з неї то тут, то там рожеві довгасті поплавки з пінопласту, іржаві великі гайки грузил. Від сітки і до лівого борту поставали віддалік один від одного троє напівголих, з видубленою шкірою ловців, самий крайній, що коло борту, тримав у руках канат і край сітки, ще двоє розпинали її крило. Четвертий ловець стояв біля правого борту, поглядав на середній катер.
Тим часом Судзір знову підніс до губів рацію з антеною-штирем, і глісери хутко підлетіли з боків до «матки», яка уповільнила хід. З одного і з другого борту їм покидали кінці сіток, і глісери відпливли в сторони, розтягуючи їх, з'єднуючи сітками середній катер і крайні.
До катера, на якому смажився на сонці Радж, сітка не діставала, і з глісера прокричали:
— Тисяча чортів! Правіше давай!
Катер підвернув правіше і притишив хід, на борт полетів канат. Четвертий ловець спритно підхопив його, підтягнув і зав'язав за борт. «Гаразд, давай до лівого борту!» — крикнув він людям на глісерах, хоч вони й без того знали, що робити, — підхопили кінець сітки з лівого борту й помчали з нею напереріз табуну дельфінів, закриваючи шлях відступу. Такий самий маневр робив і глісер біля правого катера.
О, якби можна було миттю заскочити дельфінам наперед! Глісер тягнув сітку щосили, а вона шорхала, грюкала об борт поплавками і грузилами, поправляти й розплутувати її не встигали. Однак і дельфіни не гаялись. На мить стовпилися посеред загону — і раптом ринули за вожаком у останні «ворота».
— Скоріше, морського їжака вам у горлянку! — надривався в мегафон Судзір, тряс кулаком, але глісери не могли прискорити хід, не ризикуючи порвати сітку. «Ворота» звузилися вже до ширини 10–15 метрів, а дельфіни шугали крізь них стрімко, аж бризки розліталися. Зійшлися глісери, а від величезного табуна залишилося в загородці тільки дельфінів десять — п'ятнадцять.
Радж прикріпив пояс із грузилами, «взув» і застібнув ласти, надів маску, — чекав команди. І команда надійшла:
— Аквалангіст! За борт. Пропливти із зовнішнього боку сіток, розплутати, де заплуталися! А потім усередину, до дельфінів!
Судзір, прокричавши це йому в магафон, підніс до губів рацію. Усім рульовим він подав команду зводити судна разом, а лебідникам — «Вір-ра помалу-у!»
— Братове, допоможіть… — підійшов до ловців Радж. І ті, як тільки він проминув сітку, не дуже делікатно підхопили його під ноги, під лікті, посадили на борт.
Раджу доводилося пірнати з човна: сідав спиною до води і перекидався догори вниз головою. Така поза була найкращою, скоріше занурювався на потрібну глибину. А тут цього не можна було зробити, катер гойдало, і Радж просто відштовхнувся, полетів ногами вниз.