— Гадаю, що ваша робота, Енжі, коштуватиме стільки, що ви ні про що не пошкодуєте! — запевнив задоволений Збишек. — Я маю достатньо серйозних пропозицій від поважних людей і потурбуюсь, щоб ваша робота потрапила лише в добрі і… щедрі руки!
МІСІС МАКЛЕЙН
Дощ за вікнами готельного ресторанчику стишився. А потім припинився зовсім, лишивши на склі довгі сріблясті нитки.
Потім висохли й вони.
Від мокрого асфальту здіймалося барвисте марево.
Місто втратило імпресіоністичний колорит.
Офіціант розставив на столі тарелі, налив вино.
— Ти дзвонила йому? — запитав Збишек.
— Так, чоловіку, — відповіла вона.
— І що сказала?
Ліка знизала плечима:
— Яка різниця. Сказала, що лягаю спати…
Залеські посміхнувся.
— Навіщо збрехала?
Вона замислилась.
— Не знаю. Просто не хочу казати зайвого. До того ж, за півгодини це буде правдою.
— Брехня в ім’я спасіння… — сказав він.
— А кого треба рятувати?
Він знову посміхнувся і кивнув на заставлений стравами стіл:
— Давай поїмо. Про справи — потім.
Сьогодні він був налаштований рішуче.
Сказав собі: жоден її порух не пробудить у ньому ні жалості, ні того трепету, який він відчував ось вже п’ятий проклятущий рік від дня, коли вперше переступив поріг їхнього помешкання. Варто лиш не надто задивлятися в очі і не перейматися тими рухами і інтонаціями, які робили її особливою. Адже ця особливість — чистої води спекуляція. Але виймає з нього всю душу разом із рішучістю.
— А які у нас справи? — запитала вона.
Збишек відклав виделку. Певно, сьогодні буде не до їжі.
— Ну, по-перше, на твій рахунок вчора переведено мільйон доларів — друга частина за «Єрусалим». І це варто відсвяткувати.
Вона взяла зі столу череватий бокал і почала повільно обертати його в руці, спостерігаючи, як золотавий ободок вина ходить по колу. Її руки завжди жили якимось окремим життям, як в індійської танцівниці. Збишек боявся їхніх потаємних знаків.
Зухвало посміхнувшись, додав:
— Як і обіцяв, я зробив тебе багатою.
Вона пригубила вино і втупилася в нього великими очима — надто великими для її вузького обличчя. Ці дивні пропорції так само бентежили його, як і руки.
— Хіба я тебе про це просила?
Так, між ними не було жодних зобов’язань.
Хоча вона й зробила три унікальні роботи.
Дві він забрав нібито на аукціон. Вона навіть не поцікавилась, куди і до кого вони потрапили. Навіть не подякувала, коли на її банківському рахунку почали з’являтися шалені суми. Захвилювався хіба що Джош. Але вона швидко і беззаперечно владнала справу. Просто попросила ніколи про це не говорити, віддала йому картку і запропонувала тост за осінь, що насувалася тоді на Сан-Дієго. І була божевільно гарною для всіх трьох.
Тепер, святкуючи новий успіх у цьому ресторані, Збишеку Залеські до поросячого вереску хотілося весь час говорити про те, що тепер місіс Маклейн багата і незалежна.
І це лише завдяки йому!
Байдужість Енжі роздратувала його, знизила градус рішучості.
— А хіба ні?! — сказав він.
— Не пам’ятаю такого. Мені взагалі нічого не хотілося продавати. Гроші мене не цікавлять. Просто треба ж було чимось віддячити Джошу. Він стільки років мене терпить…
— Можливо, настав час покласти край його терпінню — спільними зусиллями?..
Він вперше насмілився вимовити таке.
Вперше натякнути на можливість такого «спільного», бодай таким кумедним чином. Щоби вона поглянула на нього, не як на фахівця, колегу чоловіка, аукціоніста, а — того, хто може дати їй більше, ніж вона отримує в нудному і пихатому Сан-Дієго.
— Що ти маєш на увазі? — розгублено запитала вона.
Збишек ледь не вдарив себе по коліну: ну, які можуть бути натяки?!
На неї треба дихати, мов на скельце! Подихати, протерти велюровим клаптиком і покласти до кишені. Мов окуляри. Чи камінець в… дванадцять каратів. Або…
Або казати все прямо і жорстко, так, як є. Так, як він вирішив.
Без натяків. Прямо.
Він залпом випив вино, витер серветкою рот, щоби він не здавався вологим і від того — безвольним і накрив рукою її зімкнуті на колінах долоні.
— Послухай мене, Енжі… Ми знаємо одне одного майже п’ять років. Я дав тобі роботу, якої без мене ти ніколи би не мала. Я дійсно хотів, аби ти стала незалежною. Тепер ти незалежна. І можеш бути вільною. Жити, як хочеш.