Епохи світлої, кращої у світі немає.
Ми зламаємо ярмо повір оркшизму .
А Орктлер буде ельфам на обід!
У нас повір такі зі сталі танки,
Що їхній снаряд пантери не проб'є...
Помахаємо йодом свої хлопчик ранки,
І знову піонер у бій хоробро пре!
Ну що оркшисти міцно отримали,
Не думали нас просто перемогти.
Ми бачимо ельфінізму знаю милі,
І зможемо оркмахт та жартома розбити!
В ім'я нашої Батьківщини могутньої,
Іде в атаку гордий піонер...
Хоч над Вітчизною провисають хмари,
Покажемо ми переможний приклад!
Повір, ворог мрію не зупинить,
Ми знову всіх оркшистів переможемо...
Не буде зло, повір царювати на троні,
Ми новий світ порядок створимо!
Все буде добре, у Вітчизні знайте,
Я хлопчик, але в бою як Робін Гуд,
Спочатку лише подряпав я на парті,
А нині дуже навіть вірте круто!
Ельфія може рвати багнетом оркшистів,
Вона будь-яке військо переможе...
А піонерам жити за ельфінізму...
Адже наша дружба міцна моноліт!
Ні в чому ми оркам у боротьбі не поступимося,
Ми можемо перемагати ворогів жартома...
І так оркшистів ми палицею лупимо,
Реве пурга, снігу у вихори крутячи!
Не знає Ельф оркшистам, знай пощади,
Вона непереможністю сильна...
Отримають шаблею міцно в шию гади,
І буде знищено Сатану!
Не вір, що Орклер є непереможним,
Хоч силу пекла, все вважай, зібрав...
Коли народ та партія єдині,
Народ наш оркмахт на шматки розірвав!
Ельфія у віках славиться свята,
Вона ламала Тигрів, як метал...
Розкинулася від краю до краю,
Лише про таку країну молодик мріяв!
Ми перемагали немов велетні,
Рубили супостатів знай мечем...
Ми ельфи-світло, в боях непереможні,
Противників Вітчизни розіб'ємо!
Нас ти повір, ніщо не зупинить,
І нас ти знай, ніщо не переможе...
Ми фюрера плешивого зарою,
У нас меч гострий і зі сталі щит!
У всьому всесвіті немає Ельфі прекраснішої,
У ній буде ера світло на віки...
Всім поколінням стане мир та щастя,
Потрібна Вітчизні тверда рука!
Так от коли в Орклін граючи,
Розмажемо оркмахт, немов попіл у кров.
То буде час кордону раю,
І разом із Ладою царює любов!
Хлопчик-капітан так здорово, співає своїм солоденьким голоском. І це реально чарівно і струмок тече в душі.
Віконтеса з посмішкою відзначила:
- Та ця пісенька здорово нам допомогла!
Справді ворони впадали в ступор і падали оглушені, немов їм рушили кийками по мізках, а може й чимось важким.