А мені б одну домашню кізоньку в ліжко звабити й обласкати її.
НЮСЯ(до Сашка грайливо). То ласкай вже її, ласкай, коли до вподоби (крутить сідницею біля Сашкових штанів, а хлопець ще дужче стискує руками Нюсину сідницю, пригортає її до себе) Та не тут же, при людях!
КУЗЬМЕНКО. Ви, безсоромні! Ану, Сашку, геть від Нюсі (пауза). А то ходиш біля неї, як той кіт біля спійманої миші (до чоловіків). Ставте, мужики, на стіл вино, горілку, квас. Бо вже й Нестор ось-ось з'явиться.
ЗАДОВ. Хлопці, за мною і "Альоша, ша!"
Сашко Негребецький і Задов виходять із світлиці по черзі, один за одним, заносять пляшки з горілкою, вином. Кожний з них, заходячи до кімнати, співає пісню "Яблучко".
НЕГРЕБЕЦЬКИЙ (співає):
САШКО (співає):
ЗАДОВ (співає):
НЕГРЕБЕЦЬКИЙ (входить черговий раз, співає):
Входить Махно. З ним — Матвій Григор'єв[60]. Він одноліток Нестора, але, виглядає старшим за нього, товстіший і значно кремезніший від "батька", пашить здоров'ям і пахне таврійським степом, весь у пасках-портупеях, озброєний двома револьверами системи "парабеллум”, один з них — у кобурі біля пояса, а другий прив'язаний пасочками до пояса і заткнутий за халяву хромових чобіт.
МАХНО(до присутніх). Вітайте нашого вельмишановного отамана й мого друга Матвія Григор'єва!
КУЗЬМЕНКО(радісно). Слава!
УСІ ІНШІ. Слава! Слава! Герою України — слава!
ГРИГОР'ЄВ. Який там я герой? Ось хто у нас герой! (показує на Махна). Ім'я твоє, "батьку", давно вийшло за межі України і стало легендарним для всіх повстанців. Низький уклін тобі, "батьку"! (вклоняється низько Махну). І тобі, "матінко" Галино, низько кланяюсь (вклоняється). Про тебе також славні легенди снують. Це правда, що ти ходиш у бій і рубаєш шаблею не гірше самого "батька"?
Кузьменко усміхається.
МАХНО. Правда, правда, Матвію. А хто її вчив цьому мистецтву?
ГРИГОР'ЄВ. Думаю, що ти, "батьку".
МАХНО. Отож бо! Який учитель, такі й учні в нього (сміється). Ну, кого ми ще чекаємо?
КУЗЬМЕНКО. Михайла Вінницького.
ЗАДОВ(заступається за Вінницького). Мій друг Мишко Япончик ніколи не затримується. Він завжди з'являється вчасно (пауза). Я вже чую стукіт коліс його тачанки по бруківці Дерибасівської в Одесі.
МАХНО. Семеро одного не чекають. Так кажуть наші батьки? Отже, за стіл, шановний гостю і всі присутні.
Усі сідають. Веселий гамір.
ГРИГОР'ЄВ(піднімається). Я пропоную підняти першу чарку за Нестора Івановича Махна і Галину Андріївну Кузьменко, за їхню щасливу долю у вільній, незалежній Україні! Слава!
ПРИСУТНІ(усі піднімаються). Слава! Слава! Слава! Нашим "батькові" і "матінці” Слава!
ГРИГОР'ЄВ. І — гірко! (пауза). Щоб солодко було — гірко!
Нестор і Галина цілуються. Випивають і знову цілуються. Всі інші також випивають.
МАХНО(піднімається з чаркою в руці). А тепер — за наше повстанство! За майбутні його великі перемоги!
ГРИГОР'ЄВ. Слава!
ПРИСУТНІ. Слава!
Випивають. Закушують. Незначний шум.
ГРИГОР'ЄВ(піднімається). Третій тост, як заведено у добірному товаристві, за наших мужніх і коханих нам жінок, яких тут представляють матінка Галина та її постійна права рука на кухні Нюся!
ПРИСУТНІ. За них! За жінок!
Випили.
ГРИГОР'ЄВ(нахилився до Негребецького, котрий щось шепче отаманові. Григор'єв підвівся). Тут просить слова поет, кавалерист, артилерист і постійний черговий штабу Ваня Негребецький. Йому — слово.
60
Григор'єв (справжнє прізвище Григоріїв) Матвій (Микола) — 1888—1919 рр. — колишній офіцер царської армії, отаман українського війська. Підтримував Директорію, діяв у районі Миколаєва (1918 р.).У березні-квітні 1919 р. перейшов на бік більшовиків, допомагав їм у наступі на Миколаїв, Херсон, Одесу. У травні 1919 р. виступив проти більшовиків, очолив повстання, перейшов на бік Махна. Убитий махновцями (див. "Короткий довідник з історії України", Київ, 1994 р.).