— Любий мій... Несторочку... Зачекай... Я роздягнуся... Я більше не можу... Візьми мене...
Візьми... Усю візьми...
Вона поспіхом скидала вишиту блузу, спідницю, штани... Роздяглася, як мати народила, і стояла при місяці, що світив у вікно, наче статуя, виточена з білого мармуру. Яке у неї все принадне! І цупкі рівні ноги, і вище них... А груди, налиті кров'ю, були пружні й стояли правцем, лише періодично, разом з усім тілом, здригалися, закликаючи до себе, і притягували, як магнітом. Нестор торкнувся їх губами, і Галина поточилася до ліжка, лягла на нього, розкинула руки й почала важко дихати, хоч, відчувалося, що їй було зовсім легко на душі.
— Іди до мене, коханий, — тихо сказала вона, і Нестор наблизився до неї, однак межі, за яку він вирішив сьогодні не переступати, не порушив. У них усю ніч було платонічне кохання.
...На тому Світі. В кінозалі:
ЄЖОВ(підхопився з місця, закричав істерично). Махно — садист, якого Земля не бачила! Це ж треба отак з гарної жінки знущатися?... Навіть я чогось подібного не придумав.
БЕРІЯ. А я придумав... Вай-вай, придумав. Бувало посаджу дружину якогось генерала на свій голий живіт і примушую її язичком... ну, самі здогадуєтеся, що робити. Ай вай-вай, як приємно...
КАЛІНІН. І я в цьому плані не безгрішний... (з насолодою жує свої ріденькі вуса). Лише все робив тишком-нишком... Щоб ніхто не знав.
Присутні комуністи зареготали.
СТАЛІН. Чиє б мимрило, а твоє — мовчало. Товариш Сталін усе про "всесоюзного старосту" знає: і як заманював до себе цукерками неповнолітніх, і як з ними забавлявся в пофарбовані яйця. До речі, ти їх справді фарбував, робив з них українські писанки?
КАЛІНІН. А я що?... Я — нічого... Я — тільки...
СТАЛІН. То ж бо... Дай іншим, більше знаючим у таких справах, слово мовити... Скажімо, товаришеві Брежнєву.
БРЄЖНЄВ. Пригадую, як у Запоріжжі, коли був там першим секретарем обкому комуністичної партії, прямо в моєму кабінеті і прямо на широкому столі... Я і вона, як зернята без лушпиння,... голенькі. Тут потрібно пошвидше, а в мене ні туди ні сюди... То й може у Махна тоді заклинило?
СТАЛІН. А що скаже з цього приводу товариш Ленін? Щось не чую його голосу.
ЛЕНІН. Я — тут... Я — тут. Не переживайте, товариші більшовики... Я завжди з вами. А мовчу, бо,... самі знаєте, слабкий я на цю справу. Як тільки,... то й скисаю... Поки ми дивилися амурні справи Махна, я одержав сто задоволень...Одне за одним, одне за одним...
Входить Диявол.
ДИЯВОЛ(до більшовиків). Ви чого, бісові мої діти, розтривожилися? У спогади поринули?... Ну-ну, ще й до вашої порнухи[27] доберуся. І за неї вам доведеться відповідати... А тепер — марш дивитися далі житіє Нестора Івановича.
...Царекостянтинівка. Обійстя хазяїв Фаїни Гаєнко. Наступного дня молоді пари довго ніжилися в постелі. А коли піднялися, то відразу сіли за стіл, на якому стояла велика макітра м'ятої і гарячої картоплі із шкварками. Господиня принесла з погреба миску твердих солоних огірків, нарізала кружальцями й поставила в мисках домашню холодну ковбасу, сало з м'ясними прошарками ну й, звісно, кілька пляшок німецької горілки, недопитої ще вчора. Нестор випив лише одну чарку, а від наступних відмовився, посилаючись на те, що його ще очікує важка розмова з делегатом від Петлюри. Дивно, усі вже за Левка Макуху давно забули, а Нестор — ні.
— Ти його розстріляєш? — не без жалю запитала Кузьменко.
Нестор, мов її не почув. А тим часом думав, як йому вчинити у цій ситуації? Українські націоналісти, петлюрівці, гетьманці — усі вони однозначно — кляті вороги махновської всесвітньої революції, інтернаціоналізму, побудови безвладного суспільства з самоврядуванням трудящих. А відтак, з ними одна розмова, одна дипломатія — це шабля й кулемет. До цього часу Нестор так і робив: він особисто розстріляв гуляйпільського ватажка українських націоналістів Павла Семенюту за вуличною кличкою Рябко, те ж саме зробив з делегатом від Центральної Ради Києва у січні 1918 року. І зараз розстріляти Макуху?... В пам'яті промайнули роки, коли він дружив з Левком і той часто його виручав, заступався перед старшими, щоб не ображали малого і фізично слабкого Нестора. Потім згадався бій коло Гуляйпільської залізничної станції, коли Левків брат Денис, ризикуючи власним життям, врятував його, Нестора. Та не ці факти змусили зараз Махна замислитися, що йому робити з Левком. Для отамана не існувало ні дружби, ні кумовства, ні рідні, ні будь-яких інших сентиментів, коли питання стояло про революцію і долю в ній селянства.
27
Порнуха — жаргонний вислів слова "порнографія". Тут у розумінні натуралістичного, непристойного статевого життя.