Сам "батько" в Олександрівську довго не затримався. Вже третього дня він посадив на потяг основний склад своїх вояків і рушив у напрямку Азовського моря, а ще кілька полків повернули на Великий Токмак. Розправившись з петлюрівцями, грізний "батько" вирішив завдати нищівного удару білогвардійцям, які зайняли Маріуполь, Бердянськ і значну частину Олександрівського повіту. Словом, на порядку денному в Махна постало гасло: бити білих, доки не почервоніють. Такі можливості Махно уже мав: у нього було численне дисципліноване військо, достатньо озброєне кулеметними тачанками і навіть гарматами. Махновська кавалерія під загальним керівництвом селянина з-під Бердянська Василя Куриленка[40] не мала собі рівних на полі революційних битв колишньої Російської імперії.
Вихор повстанської армії Махна ламав на своєму шляху хребет усім і вся. Слава про талановитого народного месника вийшла за межі України і досягла Москви.
...Москва. Кремль. Кабінет голови Раднаркому. Ульянов-Ленін стоїть біля столу й розмовляє по телефону.
ЛЕНІН. Феліксе Едмундовичу, чи правда, що спланований вами замах на Махна у Катеринославі провалився?.. Ага, правда... Ну й добре. Все, що робиться, — робиться на краще. Бо я сьогодні розмовляв по прямому проводу з Антоновим-Овсієнком[41]. Він доповів, що Махно громить Петлюру і Денікіна і що він більше комуніст, ніж анархіст. Правда, на відвойованій території створив свою "державу в державі" — щось на зразок селянської республіки, та це вже не така й біда на сьогодні... Що?... Я також шкодую, що він розстрілює і вішає наших комісарів та уповноважених продрозкладки. До речі, Феліксе Едмундовичу, то правда, що розстрілює більшовиків не Махно, а особисто його коханка-вчителька Гуляйпільської гімназії?.. Правда... Як її прізвище?.. Галина Кузьменко... То вона швидше за все має бути українською буржуазною націоналісткою... Я, виходить, не помиляюся у своїх висновках, що кожний українець — це буржуазний націоналіст. Так... Так... Поки що Махна не ліквідовувати... Він нам вигідний. Але тільки поки що... Троцький[42] вимагає знищити його негайно. Та він, як завжди, поспішає, не враховує реальний поточний момент... Підкреслюю втретє — поки що! Я ж за його ліквідацію! Але не сьогодні і не завтра... Він нам зараз вигідний. Ти ж казав, що Махно у вас під надійним прицілом... Ось і тримайте його постійно на мушці, а в останню хвилину — бабахніть...
Ленін поклав слухавку.
Глава восьма
Вершники
(Ю. Яновський)
Потойбічний світ. Пекло. Ленін ходить по кабінету, заклавши руки за спину. Періодично весело потирає їх. Радощів у нього по вінця. Тож він не витримує, хапає за древко червоний стяг Російської Радянської соціалістичної республіки і, розмахуючи ним, продовжує ходити швидко по кабінету й співає "Інтернаціонал":
* * *
Входить Диявол.
ЛЕНІН(перестає співати, до Диявола). Ну, як ми, батєнька, налигнули хохла — президента? Здорово! Архіздорово! Картинки ти підібрав про Махна — вищий клас! Тепер Грушевський задумається: тягнути цього лихо-полководця до Раю чи зштовхнути його на втіху тобі?
Входить Грушевський. Він чує останні слова Леніна.
ГРУШЕВСЬКИЙ. Ви, більшовик Ульянов, як завжди, перебріхуєте почуте, правду ставите догори ногами, щоб вона задихнулася від припливу крові. Я вже не раз казав і ще раз повторюю: ми, українці, не прагнемо втягнути Махна ні до Раю, ні до Пекла. Ми хочемо, аби суд Божий над ним був справедливим, тобто, вирок повного мірою відповідав заслугам і гріхам цієї людини. Не більше, й не менше.
ЛЕНІН(хитрувато примружившись). Суд Божий, батенька, завжди справедливий.
40
Куриленко Василь Васильович (1891—1921 рр.) — народився в сім'ї батрака с. Новоспасівки Маріупольського повіту (нині с. Осипенко Бердянського р-ну Запорізької області). У ранньому дитинстві залишився без батька. За професією чоботар. Єдиний годувальник матері і сестри. З 1910 р. член новоспасівської групи анархо-комуністів. З 1912 р. на службі у царській армії в уланських частинах. Голова полкового комітету у дні Жовтневого перевороту. З червня 1918 р. — активний учасник повстання проти гетьманщини і командир першого новоспасівського загону. З грудня 1918 р. — начальник гарнізону залізн. ст. Царекостянтинівка, член оперативного штабу махновців. З січня до червня 1919 р. — командир 8-го Задніпровського полку, начальник Маріупольського гарнізону і начальник боєдільниці Таганрозького напрямку. З вересня 1919 р. до квітня 1920 р. — червоний командир 8-ї дивізії Червоного козацтва. З травня 1920 р. до липня 1921 р. — начальник адміністративно-організаційного відділу Ради Революційних повстанців України (махновців). Убитий в бою з червоною кіннотою у липні 1921 р. біля Лозової, (див. А. В. Белаш, В. Ф. Белаш "Дороги Нестора Махно, Киев — РВЦ "Проза" — 1993. — С. 579).
41
Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович (1883—1938 рр.) — активний учасник революції 1905—1907 рр. в Росії. Був кілька разів заарештований. У 1910 р. емігрував у Францію, де зблизився з меншовиками-інтернаціоналістами. Після Лютневої революції повернувся в Росію. Був членом Петроградського військово-революційного комітету, керував штурмом Зимового палацу, арештував Тимчасовий уряд Росії. З січня 1919 р. — командуючий Українським фронтом. У 1922 р. — начальник політичного управління Реввійськради республіки. Дипломатичний працівник. Заарештований і замучений в застінках НКВС у 1938 р. (див. А. В. Белаш, В. Ф. Белаш "Дороги Нестора Махно", К. — РВЦ "Проза”, — 1993. — С. 581—582).
42
Троцький Лев Давидович (Бронштейн Лейба Давидович) — 1879—1940 рр. Член РСДРП з 1897 р., меншовик, згодом більшовик. Активний діяч Жовтневого перевороту в Росії у 1917 р. Під час громадянської війни в Росії — голова Реввійськради республіки. Був членом Політбюро ЦК РКП(б) і членом виконкому Комінтерну. У 1929 р. висланий за межі СРСР. Жив у Норвегії, Мексіці. 20 серпня 1940 року агент НКВС іспанський комуніст Рамон Меркадер смертельно поранив його ударом альпійської кирки в голову (див. А. В. Белаш, В. Ф. Белаш, Дороги Нестора Махно, К. — РВЦ "Проза", — 1993. — С. 577).