ЛЕНІН(до Дзержинського). А що скаже "залізний Фелікс?"
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ. У цій делікатній справі варто спішити, не поспішаючи (пауза). За повідомленнями моїх агентів зараз на Україні відбувається масштабне розшарування суспільства, внаслідок чого одні — жиріють, а інші — бомжують. У душу одного з таких розжирілих нових українців планує вселитися сам Диявол (пауза). Заздрість, гнів і обурення нараду — це ще не повний перелік складових обстановки, в якій житиме наш Людиносатана. Тож убити його, скажімо, в під'їзді його ж будинку, на полюванні чи ще десь — справа честі нашого партійця Судоплатова. Гадаю, це буде зробити легко, а головне, ми всі будемо поза будь-якою підозрою навіть тоді, коли Троцький оце зараз викаже Люциферу наш план революційних дій.
ЛЕНІН. А що, товарищі члени політбюро, з такими аргументами товариша Дзержинського варто погодитися. Хто "за"? Проти? Утримався? Рішення прийняте одноголосно. Загальне керівництво цією операцією покладаю на відданого ленінця товариша Сталіна.
Несподівано входить Грушевский.[55] Усі встають ошелешені. Тільки Ленін, здається, не розгубився. Він підсів до роялю й почав грати апасіонату.
ГРУШЕВСЬКИЙ(зосереджений і сердитий). Не чекали?
ЛЕНІН(перестав грати). Бо тебе, шановний пане, не запрошували. А чого ввірвався, як монгол? У вас, правда, на Україні кажуть: "непрошений гість гірше татарина".
ГРУШЕВСЬКИЙ. У нас ще кажуть: "Не копай на сусіда яму, бо сам у неї попадеш і в'язи зламаєш!"
ЛЕНІН. До чого б це, пане?
ГРУШЕВСЬКИЙ. А до того, що ви, більшовики-ленінці, вічно проти українців якісь капості затіваєте, а згодом вони, ці злочинні штучки, вилазять вам боком.
ЛЕНІН. Це вам, Михайле Сергійовичу, уже наябедничав проститутка Троцький? У нього заговорило сумління, що його народила і вигодувала українська земля і за це він вибрав слушний час вислужитися перед вашим народом? Чи все-таки він, як завжди, керувався підленькими мотивами?
ГРУШЕВСЬКИЙ. Це ваші проблеми, пане Ульянов. Як на мене, то ви — одного дерева плоди (пауза). А те, що ви тут затіваєте, чув не лише я, а безмежний Всесвіт. Ви лише послухайте (Грушевський іде до дверей, відчиняє їх навстіж). Кажіть, що-небудь, кажіть!
ЛЕНІН. А ми уже все сказали. Нам нічого вам сказати.
І це "А ми уже все сказали...", наче через велетенський гучномовець, рознеслося всією округою. Присутні більшовики в один голос перелякано скрикнули: "О-о-й!.." Вони зрозуміли, що у кабінеті, де змовлялися вбити Диявола, стоїть новітня підслуховуюча техніка, яка не лише чисто, без будь-яких сторонніх звуків, записала їхню злочинну змову, а й відразу же передала її усьому Світові (пауза). Грушевський демонстративно виходить. А на порозі перед вірними ленінцями з'являється Диявол. Всі перед ним падають на коліна і схиляють свої голови.
ЛЕНІН(бурмоче голосно, наче читає молитву чи заклинання). Помилуй мене, Світоче, з великої милості Твоєї, і з безлічі щедрот Твоїх очисти беззаконня моє. Проти тебе єдиного я згрішив і перед Тобою зло вчинив, то й правий ти у словах Твоїх, і діях Твоїх і переможеш, коли будеш судити нас не за лихим серцем, а за велінням душі Твоєї справедливої. Серце чисте створи в мені, Світоче, і духа правого онови в нутрі моєму підлому.
ДИЯВОЛ(перебиває Леніна). Перестань плазувати! В беззаконнях ти зачатий, у гріхах народила тебе мати, лише зло ти чинив, то й вічно будеш так чинити, бо носиш ти моє тавро.
ЛЕНІН. Карай, Світоче, милуючи дітей своїх.
ДИЯВОЛ (до всіх). Геть, окаянні, з очей моїх. (Усі кинулися до дверей, аби швидше зникнути з пекельного поля впливу Диявола. Останнім виходить Ленін. Диявол до нього). А тебе, Ульянов-Ленін, прошу залишитися на кілька теплих слів. (Ленін повернувся, виклично глянув на Сатану, прижмурившись).
ЛЕНІН. Куцому й лисому завжди дістається найбільше й за всіх. А втім, я тебе, Світоче, люблю понад усе на світі.
ДИЯВОЛ(вже вкотре сьогодні перебиває Леніна) Ви, більшовики-комуністи, усі одним миром мазані: кажете солодкі слова, а даєте гірку отруту, стелете м'яко, а кидаєте один одного і ближніх своїх на дощаті нари, ваші обіцянки й запевнення не варті й ламаного гроша.
ЛЕНІН. Ми повністю, мій Світоче, скопіювали тебе. То хіба можна дорікати матері, яка народила дитя, собі подібне?
55
Михайло Грушевський (1866—1934 рр.). Видатний український історик, археолог, соціолог, публіцист, письменник, громадсько-політичний і державний діяч. 1917 року був обраний головою Української Центральної Ради. Через рік був обраний президентом Української Народної Республіки.