– Вона розповідала про це в Інтернеті, хіба ні? У приватному чаті… – Цукер зупинився. – Боже, цілком можливо, що він знаходить своїх жертв в Інтернеті.
– Ми перевірили цю теорію, – сказав Мур. – У Ніни Пейтон немає комп’ютера. А Корделл ніколи не відкривала в чаті свого справжнього імені. Тому ми знову повертаємось до питання: «Чому Хірург зосередився на Корделл»?
– Складається враження, що він одержимий нею, – мовив Цукер. – Він робить усе, щоб подражнити її. Він навіть іде на ризик, щоб надіслати їй фотографію Ніни Пейтон. І це спричинює цілу вервечку подій. Фотографія приводить поліцію до дверей Ніни. Він поспішає втекти і не може завершити вбивство, не може отримати задоволення. Навіть гірше, він залишає нам свідка. Найнеобачніша помилка, якої тільки можна припуститися.
– Це ніяка не помилка, – озвалась Ріццолі. – Він хотів, щоб вона вижила.
Її слова викликали у присутніх скептицизм.
– А як ви поясните такий промах? – продовжила вона. – Фотографія, яку він надіслав Корделл, мала привернути нашу увагу. Він надіслав її і чекав, коли у гру вступить поліція. Чекав, коли ми зателефонуємо до жертви. Він знав, що ми вже виїхали. А тоді поспіхом різонув її по горлу, тому що хотів, аби ми знайшли її живою.
– Ага, так, – пирхнув Кроу. – Це все було частиною його плану.
– Які у нього причини так чинити? – Цукер звернувся до Ріццолі.
– Причина написана на її стегні. Ніна Пейтон була його «подарунком» Корделл. І цей «подарунок» мав налякати її до смерті.
У кімнаті повисла пауза.
– Якщо так, то це йому вдалося, – сказав Мур. – Корделл нажахана.
Цукер трохи нахилився вперед, обмірковуючи теорію Ріццолі.
– Він занадто ризикував, щоб налякати одну жінку. Це може свідчити про манію величі. Це може означати, що він неврівноважений. Щось схоже трапилося з Джеффрі Дамером[41] і Тедом Банді. Вони втратили контроль над своїми фантазіями. Стали необачними. І саме тоді припустилися помилок.
Цукер підвівся і підійшов до схеми, яка висіла на стіні. Там було три імені жертв. Під іменем Ніни Пейтон він дописав четверте ім’я: Кетрін Корделл.
– Вона не є жертвою, поки що. Але він з якоїсь причини зацікавився нею. Чому він обрав її? – Цукер оглянув присутніх. – Ви опитували її колег? Хтось із них викликав бодай найменші підозри?
– Ми виключили Кеннета Кімбалла, лікаря з відділення швидкої допомоги, – відповіла Ріццолі. – Він був на чергуванні тієї ночі, коли напали на Ніну Пейтон. Ми також опитали більшість хірургів-чоловіків та інтернів.
– А як щодо партнера Корделл, доктора Фалько?
– Доктора Фалько ми не виключали.
Тепер увагу Цукера привернула Ріццолі, і він затримав погляд на ній, його очі світилися дивним блиском. Погляд «схибленого психіатра», так називали його між собою копи з відділення розслідування убивств.
– Розкажіть детальніше, – тихенько мовив він.
– Формально доктор Фалько має бездоганну репутацію. Диплом інженера аеронавтики Массачусетського технологічного інституту, диплом Гарвардської медичної школи. Проходив хірургічну інтернатуру в лікарні Пітера Бента Бріґхема. Виховувався матір’ю-одиначкою, працював під час навчання в коледжі та медичній школі. Літає на власному літаку. Та ще й доволі привабливий. Не Мел Гібсон, але може закрутити голову.
Даррен Кроу розсміявся.
– Тільки погляньте, Ріццолі оцінює підозрюваних за їхньою зовнішністю. Жінки-поліцейські завжди так роблять?
Ріццолі кинула йому ворожий погляд.
– Я намагаюся сказати, – продовжила вона, – що цей чоловік міг би звести з розуму не одну жінку. Але, наскільки мені відомо від медсестер, єдина жінка, яка його цікавить, – це Корделл. Ні для кого не секрет, що він постійно запрошує її на побачення. А вона постійно йому відмовляє. Може, це вже почало його дратувати.
– За доктором Фалько варто приглянути, – сказав Цукер. – Але не будемо поспішати з висновками й обмежувати наш перелік підозрюваних. Повернімося до доктора Корделл. Можливо, є ще якісь причини, чому Хірург обрав її своєю жертвою?
Мур підійшов до цього питання з іншого боку:
– А що, як вона не просто наступна в переліку його жертв? А що, як вона завжди була його ціллю? Усі попередні напади були відтворенням того, що зробили з тими жінками в Джорджії. Того, що майже зробили із Корделл. Ми ніколи не думали про те, чому він імітує Ендрю Капру. Ми ніколи не думали про те, чому він націлився на його єдину жертву, яка вижила. – Він вказав на схему. – Ці інші жінки – Стерлінґ, Ортіз і Пейтон – може, вони лише тимчасова забавка? Замінники головної жертви?
41
Джеффрі Дамер – американський серійний убивця, некрофіл і канібал. У 1978–1991 роках із надзвичайною жорстокістю вбив щонайменше 17 чоловіків і підлітків, котрих піддавав тортурам і ґвалтував. Після арешту 22 липня 1991 року був засуджений до 937 років ув’язнення. 28 листопада 1994 року помер від травми голови, завданої іншим в’язнем.