Выбрать главу

Олексій Толстой

ХОДІННЯ ПО МУКАХ

Трилогія

© http://kompas.co.ua— україномовна пригодницька література

Переклав з російської С. КОВГАНЮК

Звірено за виданням: Алексей Толстой. Собрание сочинений в десяти томах, том пятый — шестой. М., Гослитиздат, 1959.

ЕПОПЕЯ ПРО ДОЛЮ ВІТЧИЗНИ

Книга, сторінки якої ти, читачу, відкриваєш, належить до золотого фонду російської літератури і до вершинних явищ світової художньої класики XX сторіччя; її автор — один із найвидатніших письменників радянської доби. Самобутній майстер, реаліст великого таланту, Олексій Толстой був рідкісно різнобічно обдарованим: був прозаїком і однаково майстерно володів як малою формою оповідання, так і великою формою роману-епопеї; був драматургом найширшого творчого діапазону, і серед декількох десятків його п’єс є оригінальні жанрові різновиди драми і комедії; його блискуча патріотична публіцистика завоювала визнання мільйонів людей; він входив у літературу як поет і не відмовлявся від віршів у зрілому віці; а ще він писав кіносценарії, нариси, казки, розвідки про фольклор, критичні статті.

При такій різнобічності його талант вражав винятковою творчою відвагою: письменник брався за найбільш масштабні і відповідальні теми, яскраво відображав переломні епохи в історичній долі всього народу. Майже в кожному жанрі, де доводилось йому виступати, він проявляв себе сміливим прокладачем нових шляхів. Як автора «Петра Першого» його заслужено вважають родоначальником радянського історичного роману; він створив перші визначні радянські романи науково-фантастичного жанру — «Аеліту» і «Гіперболоїд інженера Гаріна»; новаторську роль відіграли в нашій літературі його історичні драми про Петра І та Івана Грозного, його чудові твори для дітей.

Та найвизначнішим його внеском у скарбницю літератури соціалістичного реалізму є трилогія «Ходіння по муках». Все краще, притаманне його яскравому таланту, розкрилось у ній щедро і могутньо. Однієї цієї книги було б досить, щоб ім’я її автора назавжди залишилось у шерензі корифеїв вітчизняної літератури. Широтою охоплення життя і пластичністю образів ця монументальна епопея стоїть поряд з такими величними творами радянської класики, як «Життя Клима Самгіна» М. Горького і «Тихий Дон» М. Шолохова. Насамперед у відношенні до трилогії є глибоко справедливим і точним визначення літературознавців, що книги О. Толстого — це художній літопис Росії. Вдумливим і всеосяжним, тривожним і захопленим поглядом художник простежив, як через випробування історії, через війни, очисні грози революцій Росія йшла від самодержавства до соціалізму. Толстой образно назвав цю путь очищення Вітчизни ходінням по муках, бо справді у муках і стражданнях народжується нове життя.

Випробування революції стали і для самого письменника ходінням по муках. У літературу він ввійшов незадовго до Жовтня. Та перш ніж піднятись до розуміння історичної закономірності соціалістичного перевороту і досягти справжнього творчого розквіту, йому довелося пройти через ідейні хитання і сумніви, страждання еміграції, нелегке вживання у нову, соціалістичну дійсність. І в суто творчій його біографії переддень і період революції були ходінням по муках, бо йому довелось болісно переборювати ворожі модерністські впливи на шляху до реалізму і народності. Оновлена Вітчизна вперше вивела рядового дореволюційного літератора на широкі творчі простори, окрилила його талант. «Якби не було революції, — зауважував сам О. Толстой, — то в кращому разі мене б чекала доля Потапенка: сіра, безбарвна діяльність дореволюційного середнього письменника. Жовтнева революція як художникові мені дала все»[1].

Творчість О. Толстого, як і творчість його великого сучасника М. Горького, що творив теж на зламі двох епох, була сполучною ланкою між російською класикою і новою, соціалістичною літературою. Твір радянського письменника «Ходіння по муках» міг бути написаний лише таким природним спадкоємцем великих традицій дожовтневої літератури, яким був Олексій Толстой. Підсумовуючи зроблене ним, К. Федін відзначав: «Серед найпередовіших письменників російської літератури радянського періоду Толстой був індивідуальністю найяскравішою і талантом сліпучим. Він не повторював нікого ні в чому і одночасно був тонко відчутним зв’язком з невмирущою нашою спадщиною XIX віку. Золота нитка, яку він тягнув з минулого, найніжнішими волосками своїми вела до Тургенєва, Аксакова, Лєрмонтова, Пушкіна».

вернуться

1

А. Н. Толстой. Полное собрание сочинений, т. 13. М., Гослитиздат, 1949, стор. 494.