— Тільки про це ви нікому не кажіть, сміятись будуть: Дарія Дмитрівна в корівнику відкрила світ незнаний! Стомились пальці?
— Страшенно.
— Пустіть… — Він присів на її місце: — Ось як треба, ось як треба… Ай, ай, ай, ось вона, російська інтелігенція! Шукали вічних істин, а знайшли корову…
— Слухайте, а ви самі…
— Я? — від обурення він аж перестав доїти.
— Сидите під коровою і філософствуєте.
— Душенько, ви з колишнім попом краще не заходьте в суперечку.
Він узяв відро і разом з Дашею пішов з корівника в хату. Там він почав колоти тріски.
— Філософствування є гультяйство думок. Йоганн Георг Гаман, прозваний північним магом, твердив: «Наше власне буття й існування інших предметів поза нами ніяк доведені бути не можуть і вимагають тільки віри…» А якщо віри нема, значить, і світу нема? І вас, і мене нема? І не тріска це, а — ніщо? На цьому нічому яєчню будемо смажити?
Він поклав тріски на припічок, з печі вигріб кілька жаринок і почав роздмухувати їх.
— Інша річ — філософія життя, Даріє Дмитрівно. Вивчи життя, пізнай його і опануй… Без втручання високого розуму життя йде злими шляхами. Існування моє є факт цілком незаперечний і особисто для мене надзвичайно важливий. І тому що я товариський і цікавий, то хочу все бачити і все зрозуміти. І скоро зрозумію багато чого з того, що робиться навколо нас, і з нами самими, бо це — не стихія, а керується людським розумом. Я от не можу добитися поговорити з нашим комісаром. А мені б не з ним, мені б з людиною в цивільному піджачку, з отакенною головою, посидіти б годинку… Даріє Дмитрівно, побіжіть на двір, там далі — комірчина, я її давно нагледів і навіть замок на дверях зламав. Принесіть борошна — ну, пригорщ зо дві…
Сніданок був готовий. Замість Івана Ілліча, якого Да- ша ждала з хвилини на хвилину, до хати вбіг червоноармієць з гвинтівкою і напханим підсумком:
— Командир наказав, запрягай, укладайся… Збирай барахло! — Він потягнув носом, зсунув шапку на потилицю, придержуючи гвинтівку, підійшов до печі, взяв із сковороди, скільки міг захопити, гарячих млинців, ніяково шморгнув носом і пішов.
— Товаришу, — крикнула Даша, — товаришу, а що трапилось?
— Як що трапилось? Гляньте на вулицю…
Зовсім близько, мабуть, на подвір’ї, так рвонуло, що вилетіли шибки в обох маленьких віконцях.
План грудневого наступу на Царицин був розроблений військовими спеціалістами в ставці Денікіна. На величезну важливість оволодіння цим містом вказував один з наймолодших генералів, барон Врангель. Отаман Краснов прийняв план, На допомогу Донській армії була послана дивізія під командою Май-Маєвського, що звільнилася після розгрому червоних на Північному Кавказі. Вона була підсилена найкращими бойовими частинами корніловців, марковців і дроздовців. Май-Маєвський рушив через Донбас, щоб прикрити тил Донської армії, яка була відкрита для ударів з заходу, з боку України, і на своїх північних кордонах залишила тільки сильні заслони. П’ятдесят тисяч добірного Донського війська попрямувало до Царицина.
В той же час Ставка головного командування червоних армій республіки розробляла план зустрічного наступу. Восьма і Дев’ята червоні армії, які стояли на північній границі Донської області, вторглися в неї по обидва боки Дону, притискали красновських білокозаків до штиків Десятої і спільно перемелювали Донську армію в царицинських степах. Розгромивши її, червоні армії поверталися на сто вісімдесят градусів і рухались на захід, до Дніпра, очищали Україну від петлюрівців.
У цьому плані не враховано було головне: те, що під лініями і кружечками військової карти, під сіткою знаків і цифр кипіла класова боротьба з своїми особливими законами й можливостями. Крапки і лінії були різної якості: одні могли влити нові сили в червоні полки, бригади й дивізії, другі — ослабити їх.
План головкома посилав червоні армії не в тих напрямках, які передбачались вищою стратегією громадянської війни. Рух їх з півночі на південний схід, по Дону, Хопру і Медведиці, повз вороже настроєні козацькі станиці, ослабляв сили наступу, зволікав його час, давав противникові можливість маневрувати і перестроюватись.