— Гаразд. Коли скінчаться снаряди, — ми будемо битися холодною зброєю. — Вийнявши з кишені сірої з червоними вилогами тужурки білосніжну хустину, труснув нею, протер пенсне і нахилився над картою.
Потім на дверях з’явився молодший ад’ютант, граф Бобруйський, корнет, обтягнутий, як рукавичкою, темнокоричневим хакі.
— Ваше превосходительство, — сказав він, ледь помітно усміхаючись краєчком гарного юнацького рота, — капітан Тетькін доносить, що восьма рота молодецьким ударом форсує переправу, незважаючи на нищівний вогонь противника.
Генерал поверх пенсне глянув на корнета, пожував бритим ротом і сказав:
— Дуже добре.
Але, незважаючи на бадьорий тон, донесення з фронту надходили все більш невтішні. Кундравінський полк дійшов до переправи, ліг і окопався. Восьма рота продовжувала молодецькі удари, але не переправлялась. Командир мортирного дивізіону, капітан Ісламбеков, доніс, що у нього підбито дві гармати і мало снарядів. Командир першого батальйону Усольського полку, полковник Бороздін, доносив, що, в зв’язку з відкритими позиціями, друга, третя і четверта роти зазнають великих втрат людьми, і тому він просить або дозволити йому кинутись і збити зухвалого ворога, або відійти до узлісся. Донесень від шостої роти, що займала фільварок, не надходило.
О пів на третю після півночі була скликана військова рада. Генерал Добров сказав, що він сам піде попереду ввірених йому військ, але не відступить ані вершка зайнятого плацдарму. В цей час надійшло донесення, що фільварок зайнятий і шоста рота до єдиного чоловіка знищена. Генерал стиснув у кулаці батистову хустинку і заплющив очі. Начальник штабу, полковник Свєчин, підняв повні плечі і, наливаючись кров’ю у м’ясистому чорнобородому обличчі, промовив виразним хрипом:
— Ваше превосходительство, я неодноразово вам доповідав, що винесення позицій на правий берег — рисковане. Ми покладемо на цій переправі два, і три, і чотири батальйони, і якщо навіть відіб’ємо фільварок, то удержати його буде дуже трудно.
— Нам потрібний плацдарм, ми його повинні мати, ми його будемо мати, — промовив генерал Добров, і на носі його виступив піт. — Йдеться про те, що коли буде втрачено плацдарм, то мій план наступу сходить на нуль.
Полковник Свєчин заперечував, ще більш багровіючи:
— Ваше превосходительство, війська фізично не можуть переходити річку під ураганним вогнем, не підтримані в належній мірі артилерією, а, як вам відомо, артилерії підтримувати їх нічим.
На це генерал відповів:
— Гаразд. В такому разі, передайте військам, що по той бік річки на дротах висять георгіївські хрести. Я знаю моїх солдатів.
Після цих слів, що мали увійти в історію, генерал підвівся і, крутячи за спиною в коротких пальцях золоте пенсне, почав дивитись у вікно, за яким на лугу в ніжно-голубому вранішньому тумані стояла мокра береза. Табунець горобців обсів її тоненькі ясно-зелені гілки, зацвірінчав поквапливо й заклопотано і раптом знявся і полетів. І весь туманний луг з неясними обрисами дерев уже пронизувало скісне золотисте проміння сонця.
Коли зійшло сонце, бій закінчився. Німці займали фільварок і лівий берег струмка. З усього плацдарму в руках росіян залишилась тільки низина по правий бік струмка, де сиділа перша рота. Цілий день через струмок тривала лінива перестрілка, але було ясно, що перша рота перебуває під загрозою оточення, — безпосереднього зв’язку в неї з цим берегом не було, бо міст згорів, і найрозумнішим здавалось — очистити болото тієї ж ночі.
Але після полудня полковник Бороздін, що командував першим батальйоном, дістав наказ готуватися цієї ночі до переходу бродом на болото для посилення позиції першої роти. Капітану Тетькіну наказано нагромаджувати сили, в складі п’ятої і сьомої рот, нижче фільварку, і переправлятися на понтонах. Третьому батальйону усольців, що стояв у резерві, — зайняти позиції атакуючих. Кундравінському полку — переправлятися на мілкому місці, коло спаленої переправи, і вдарити в лоб.
Наказ був серйозний, диспозиція ясна: фільварок охоплювався кліщами, з правого боку — першим і з лівого — другим батальйоном, запасний Кундравінський полк повинен привернути на себе всю увагу і вогонь ворога. Атака була призначена на північ.
Коли смеркло, Жадов пішов ставити кулемети на переправі і один кулемет з величезною обережністю перевіз човном на невеликий, на кілька десятків квадратних сажнів, острівець, зарослий верболозом. Тут Жадов і залишився.
Цілий день російські батареї підтримували лінивий вогонь по фільварку і глибше — по німецьких позиціях, що були висунені до річки. Де-не-де по річці ляскали поодинокі постріли з гвинтівок. Опівночі війська почали мовчки переправлятися зразу в трьох місцях. Щоб відвернути увагу ворога, частини Білоцерківського полку, які стояли за п’ять верст вище по течії, почали жваву перестрілку. Німці насторожились, мовчали.