— Ми маємо допомогти їй, — оголосила Саншайн.
Лора зітхнула, трохи присоромлена великодушністю Саншайн:
— Я згодна. Але як же нам це зробити?
Саншайн знизала плечима, вона насупилася, міркуючи.
— Чому б нам її не спитати? — раптом запропонувала вона.
Лора не хотіла розчаровувати подругу, але навряд чи цю пропозицію можна назвати практичною. Їм що, купувати дошку Уїджа[62] й проводити спіритичні сеанси? Решту ранку Лора й Саншайн описували речі для сайту, а Морква щасливо дрімав біля вогню.
Після ланчу Саншайн і Фредді вивели Моркву на прогулянку, а Лора зосталася вдома. Вона почувалася незадоволеною. Зазвичай робота з даними для сайту заспокоювала її, але не сьогодні. Лора могла думати лише про Терезу. У неї все свербіло, немов у тварини, яку гладять проти шерсті, а думки крутилися й петляли, як водяна блошиця поверхнею ставка. Треба щось робити з Терезою. Це ж те, що Джеррі Спрінґер і його телевізійні експерти називають «втручанням».[63] Якби ж вона знала, що воно, в біса, таке.
Надворі в мармурово-сірому небі ледь просочувалися сонячні промені. Лора прихопила жакет і вийшла в садок подихати свіжим повітрям. У повітці вона надибала «таємну» пачку цигарок Фредді й поцупила одну для себе. Вона палила дуже рідко, але сьогодні чомусь здалося, що це може їй допомогти. Лорі раптом закортіло дізнатися, чи палила Тереза.
Безцільно тиняючись навколо трояндового саду і пихкаючи цигаркою, як шкодлива школярка, Лора згадувала слова Саншайн.
«Чому б нам не спитати її?» Така пропозиція, можливо, звучить, мов якесь божевілля, але оскільки вся ця ситуація є поза межами здорового глузду, то чи варто дивуватися, що Лора спробує її залагодити таким способом. Можливо, Саншайн права. Якщо саме Тереза витворяє капості — Лора чіплялася за «якщо», як пасажир «Титаніка» за рятувальний жилет, — то коли залишити все, як є, то буде тільки гірше.
«Чому б не спитати її?» — Лору бентежила навіть така думка. Утім, що ще вона може зробити? Змиритися чи замовкнути до… Лора не хотіла навіть уявляти можливі варіанти закінчення цього речення. Вона останній раз затягнулася сигаретою, крадькома роззирнулася навколо, упевнюючись, що її ніхто не бачить і не чує, і голосно вигукнула в морозне повітря.
— Терезо! — Лора почала зі звертання, щоб уточнити адресата своєї промови — а раптом ще якісь привиди слухають, подумки пожартувала вона. — Нам з тобою треба серйозно поговорити. Ентоні був моїм другом, і я знаю, як відчайдушно він прагнув знову поєднатися з тобою. Я хочу вам допомогти, якщо це, звісно, можливо. Але руйнуючи будинок, зачиняючи мою спальню і постійно підіймаючи мене посеред ночі музикою, ти ніяк не зарадиш вашій біді. Зрозуміло, що полювання на привидів — не мій фах, отож якщо ти знаєш, як я можу допомогти, тоді маєш знайти спосіб мене про це повідомити.
Лора зупинилася, не очікуючи відповіді, але відчуваючи необхідність принаймні дати Терезі шанс.
— Я занадто нетерпляча для крутиголовок і загадок. Я безнадійна в Клуедо,[64] — говорила вона, — тож постарайся зробити це якомога простіше та зрозуміліше. Й бажано без руйнувань і підпалів чогось… чи когось, — додала Лора собі під ніс.
Іще трохи почекала. Нічого. Крім туркотіння двох закоханих голубів на даху, що готувалися до весни. Вона тремтіла. Стало холодніше.
— Я серйозно, Терезо, я зроблю, що зможу.
Лора рушила назад через сад, почуваючись дурепою і відчуваючи доконечну потребу запити все чашкою чаю з шоколадним печивом. На кухні вона поставила чайник і дістала коробку з печивом. Усередині лежала ручка Ентоні.
Розділ 37
— Ну, якщо це в її розумінні «зрозуміло й просто», страшно подумати, що для неї є «загадково».
Лора прогулювалася за руку з Фредді, вони обговорювали таємницю ручки Ентоні. Морква біг попереду, обнюхуючи дорогу й позначаючи свою територію на кожному другому ліхтарному стовпі. Вони ходили в «Зниклий Місяць» щось випити. Фредді гадав, що прогулянка може трохи відвернути Лору від думок про Терезу. Але в барі якраз святкували прем’єру «Блаженного духу». Марджорі Водскаллоп, досі в перуці й гримі мадам Аркаті, не гаючи часу, вказала Вінні на те, що Лора і Фредді прийшли разом. Отож сподіватися на спокійну розмову не випадало.
62
Дошка Уїджа — дошка для спіритичних сеансів з усіма літерами латинської абетки, а також десятьма цифрами й відповідями «так» і «ні». Назва дошки походить від англізованої вимови французького слова оui та німецького ja, обидва означають «так» (
63
У ток-шоу Джеррі Спрінгера, що орієнтувалося на підвищення рейтингу, зазвичай обговорювалися такі теми, як подружня зрада, сексуальні збочення, привиди та ін.