Хай там як, але, працюючи з Ейнштейном, Нора ставала вільнішою і розкутішою. Поступово змінивши безформні темні плаття на літні білі вовняні слакси, яскраві блузки, джинси та футболки, вона помолодшала років на десять. Нора зробила зачіску в салоні краси, і відтоді вже не поверталася до старої звички — розпрямлення свого чудового чорного волосся. Тепер вона сміялася частіше і заразливіше. Розмовляючи з Трейвісом, вона дивилася йому в очі й рідко відводила погляд, як це було раніше. Тепер вона не боялася торкнутися його чи обійняти за талію. Норі подобалося, коли Трейвіс обіймав її, і вони вже не соромились цілуватися, хоча ці поцілунки зазвичай зоставалися невинними, наче перші поцілунки закоханих підлітків. Чотирнадцятого липня Нора отримала звістку, яка ще більше втішила її. Їй зателефонували з прокуратури федерального окружного суду Санта-Барбари і повідомили, що їй необов’язково бути присутньою на суді, щоб свідчити проти Артура Стрека. Оскільки він уже притягувався до кримінальної відповідальності, Стрек вирішив не наполягати на своїй невинуватості й будувати лінію захисту проти звинувачень у спробі зґвалтування, нападі та проникненні у чуже житло. Він доручив адвокату укласти досудову угоду з прокурором, у результаті якої з нього зняли всі звинувачення, крім нападу, і засудили до трьох років ув’язнення з правом на дострокове звільнення через два роки.
Нора ненавиділа саму думку про суд, а тепер вона уникла його, тож вирішила відсвяткувати цю подію і вперше в житті трохи напилася.
Того ж дня Трейвіс приніс додому новий стос чтива, і Ейнштейн виявив поміж усього іншого дитячі книжки про Міккі Мауса з картинками та в коміксах. Побачивши їх, він зрадів не менше, ніж Нора вирішенню проблеми зі Стреком. Захоплення Ейнштейна Міккі Маусом, Дональдом Даком й іншими діснеївськими персонажами залишилося загадкою, але було безсумнівним: Ейнштейн безнастанно метляв хвостом і на знак вдячності обслинив Трейвіса з ніг до голови.
Все було б чудово, якби Ейнштейн посеред ночі не ходив від вікна до вікна, з неприхованим страхом вдивляючись у темряву.
3
У четвер 15 липня, коли минуло майже шість тижнів після вбивств у Бордо Ріджі та два місяці після втечі Аутсайдера і пса з Банодайна, Лемюел Джонсон сидів самотою у своєму кабінеті на верхньому поверсі федеральної будівлі у Санта-Ані — адміністративному центрі округу Оріндж. Він витріщався у вікно на смог, що скупчився під інверсійним шаром[49] і вкривав усю західну частину округу. Від цього жахлива спека ставала ще гнітючішою. Така жовчно-набурмосена днина пасувала кислому настрою Лема.
В його обов’язки входив не лише пошук втікачів з лабораторії, проте, коли він навіть займався іншими справами, це розслідування невідступно турбувало його. Навіть уночі Лем не міг забути про катастрофу в Банодайні, відтак останнім часом спав не більше 4–5 годин. Він не хотів миритися з поразкою. Ще й більш од того: він був одержимий думкою про те, як уникнути поразки. Його тато, який починав життя у жахливих злиднях, але побудував успішний бізнес, втовкмачив Лему майже побожну впевненість у необхідності домагатися успіху завжди і в усьому. «Неважливо, якого успіху ти домігся. Якщо не старатимешся, життя завжди може дати тобі добрячого копняка, — повчав тато. — А для чорношкірих, Леме, це ще гірше. Для нас успіх — це канатоходець над Великим каньйоном. Ось він нагорі, і він торжествує, але одна помилка — і він уже летить сторчголов у безодню з півторакілометрової висоти. В безодню! Тому що це падіння означає бідність. В очах багатьох навіть у наші прогресивні часи бідний і нещасний чорношкірий, котрий зазнав поразки, — ніхто, просто ніґер». То був єдиний випадок, коли батько вживав це ненависне слово. Лем виріс, упевнений, що будь-який успіх — це лише непевний крок на скелі життя, де небезпека чатує на нього на кожному кроці і в будь-який момент вітер може скинути його зі скелі, тому він не має права послаблювати хват і повинен дертися все вище і вище — до ширшого і безпечнішого виступу.
Лем погано спав і зовсім не мав апетиту. Щойно він намагався щось з’їсти, як у нього одразу ж починалося сильне нетравлення. Гра у бридж також ішла коту під хвіст, бо він не міг зосередитися на картах, і на щотижневих посиденьках із Волтом й Одрі Гайнсами Джонсонам постійно не щастило.
Лем розумів, чому так жадав розкрити цю справу, але це знання не допомагало вибавитися від нав’язливих думок.
49
Шар атмосфери, в якому температура підвищується з висотою, а не понижується, що призводить до утворення смогу.