Бокнер пішов з Лемом та Кліффом. Джонсон відчув, що інші залишились біля трупів не тому, що у печері буде тісно, а через острах.
Бокнер увімкнув ліхтарик і посвітив навколо, розігнавши одні тіні й змушуючи інші метатися по стінах на подобу кажанів, зігнаних зі своїх місць.
В одному кутку із сухої трави хтось спорудив на піщаній долівці сяку-таку подобу лежака заввишки 15–20 сантиметрів. Поряд стояло оцинковане відро з відносно свіжою водою, принесеною, мабуть, із найближчого струмка. Без сумніву, його поставили там, щоб можна було попити серед ночі.
— Він був тут, — тихо промовив Кліфф.
— Так, — згодився Лем.
Він інтуїтивно здогадався, що це Аутсайдер зробив собі таку постіль; крім того, у печері досі відчувалася його незрима присутність. Лем дивився на відро, розмірковуючи, де Аутсайдер міг його взяти. Найімовірніше, по дорозі з Банодайна він вирішив, що йому таки слід знайти якесь лігво і зробити своє життя у дикій природі комфортнішим. Напевно, він вдерся у якусь стайню, сарай чи порожній будинок і вкрав відро й інші пожитки, які Бокнер зараз освітлював ліхтариком.
Плісирована фланелева ковдра на випадок холоду, попона. Лем зауважив, як акуратно була складена ковдра і покладена у вузьку нішу в стіні біля входу.
На одній «полиці» із ковдрою лежав ліхтарик. Аутсайдер чудово бачив у темряві. Це була одна з вимог, над якою працювала доктор Ярбек: хороший генетично модифікований воїн повинен бачити у темряві, наче кішка. В такому разі навіщо йому знадобився ліхтарик? Напевне… навіть нічна істота іноді боїться темряви.
Ця думка зненацька спала на гадку Лемові, і його раптом охопив такий жаль до цієї істоти — достеменно як того дня, коли він побачив, як вона спілкується з Ярбек за допомогою примітивної мови символів. У той день Аутсайдер сказав, що хоче вирвати собі очі, щоб ніколи не бачити себе.
Ліхтарик Бокнера вихопив із темряви десятків зо два обгорток з-під цукерок. Вочевидь, Аутсайдер дорогою сюди вкрав кілька великих пакунків. Лема здивувало те, що обгортки були не зіжмакані, а ретельно розгладжені й розкладені на підлозі під задньою стінкою. Десять фантиків з-під батончиків «Різ» (арахісове масло в шоколаді) і десять з-під батончиків «Кларк». Напевне, Аутсайдеру подобалися яскраві обгортки або ж вони нагадували про отриману насолоду від поїдання цукерок. Або ж він згадував про те, як було добре, коли йому раніше давали цукерки, бо зараз у його важкому житті було небагато насолод.
У протилежному і найтемнішому кутку від ліжка лежала купка кісток. З’ївши цукерки, Аутсайдер узявся за полювання, щоби прогодувати себе. Оскільки в нього не було можливості розпалити вогонь, то він задовольнявся сирим м’ясом, наче дикун. Напевне, він зберігав кістки у печері, щоб не видати себе. У тому, що Аутсайдер зберігав їх у найтемнішому і найдальшому кутку свого притулку, було якесь цивілізоване відчуття акуратності та порядку, але Лему здавалося, що Аутсайдер ховає кістки у тіні, бо соромиться власної жорстокості.
Найзворушливішим були предмети, складені у стінній ніші над ліжком із трави. «Ні, не просто складені», — подумав Лем. Пожитки були акуратно складені, наче на показ, так наче це була цінна колекція мистецьких витворів зі штучного скла, кераміки чи гончарних виробів майя. Тут зберігалась кругла цяцька з кольорового скла, які зазвичай вішають на занавісці, що закриває терасу, аби вони виблискували на сонці. Іграшка була близько десяти сантиметрів у діаметрі, із зображенням блакитної квітки на блідо-жовтому тлі. Біля іграшки стояв яскравий мідний глечик, мабуть, прихоплений із тієї самої — чи подібної — тераси. Поряд красувалося й інше добро, що його Аутсайдер теж, напевно, вкрав у тому самому домі, що й цукерки: порцелянова статуетка зі щонайдетальнішими фігурками двох червоних кардиналів[50] на гілці та кришталеве прес-пап’є. Вочевидь, навіть у пекельного створіння, в яке Ярбек уклала якнайбільше потворності, було почуття краси та бажання жити не по-звірячому, а принаймні хоч трішки ототожнювати себе із цивілізацією.
Лем геть посумнішав, коли уявив це самотнє, нелюдське створіння Ярбек, яке, будучи наділеним свідомістю, мучилося й ненавиділо себе.
Довершувала картину в ніші 25-сантиметрова скарбничка у вигляді Міккі Мауса.