— Ну, Денні був любитель поїсти, тому не піднімав голови від своєї тарілки, поки не підчепив ще кілька устриць. Потім він подивився на мене. З його рота і підборіддя стікав соус. Денні сказав: «Вінсе, де ж ти навчився цих штук? Де можна навчитися поглинати ту життєву енергію?» Я відповів: «Це мій Дар», а Денні: «Від бога?» Я подумав і відрубав: «Хтозна. Це мій Дар, як удар Ментла[71] чи голос Сінатри». Денні відповів: «Скажи мені от що: уяви, що ти вбив електрика. Якщо ти поглинеш його енергію, то зможеш полагодити електричну лінію?» Я не зрозумів, що він бере мене на кпини, і сприйняв його питання всерйоз, тому почав пояснювати, як я вбирав їхню життєву енергію, а не особистість. Не знання, а саме енергію. Потім Денні каже: «Тобто якщо ти вб’єш якогось божевільного фокусника, то не станеш відкушувати голови курчатам?» Тоді я подумав, що Денні п’яний чи здурів. Я доїв устриці й більше нічого не розповідав про свій Дар аж до цієї миті.
Він назвався Вінсом, отже, тепер Нора знала його ім’я, хоч і не розуміла, що це їй дає.
Вінс розповідав цю історію, не показуючи того, що усвідомлює той божевільний чорний гумор, що міститься в ній. Це був надзвичайно серйозний чоловік, і він не залишить їх в живих, якщо Трейвіс не розправиться з ним.
— Отже, я не міг допустити, щоб Денні все розпатякав, бо той міг вигадати купу мальовничих подробиць, зробити мене посміховиськом, і всі тоді вважали б мене божевільним, — продовжував Вінс. — Великі боси ніколи не наймуть божевільних кілерів; натомість їм потрібні холоднокровні, розсудливі й урівноважені люди, які все роблять чисто — голки не підсунеш. Як я, наприклад: холоднокровний і врівноважений. Але Денні міг зіпсувати мою репутацію. Тому тієї ночі я перерізав йому горлянку, відвіз тіло на закинуту фабрику, розчленував, а потім закинув у бак і залив сірчаною кислотою. Денні був улюбленим племінником дона, тому я не міг допустити, щоб хтось знайшов його тіло і вийшов на мене. Я поглинув енергію Денні, як і інших людей.
У бардачку лежав пістолет, і це хоч трохи обнадіювало Нору.
Поки Нора була у лікаря Вайнгольда, Трейвіс збив тісто і спік дві порції печива з арахісовим маслом. Поки він жив одинаком, то навчився готувати, але тепер робив це із задоволенням. За останні кілька місяців Нора допомогла йому підвищити свої кулінарні навички, і тепер він обожнював готувати, особливо пекти.
Ейнштейн, який зазвичай діловито ходив навколо Трейвіса, поки той пік печиво, небезпідставно очікуючи, що і йому щось перепаде, сьогодні покинув кухню ще до того, як той почав місити тісто. Він був чимось схвильований і ходив від вікна до вікна, вглядаючись у дощ за склом.
Поведінка пса незабаром стривожила Трейвіса, і він запитав, що трапилося.
Ейнштейн у комірчині виклав свою відповідь:
«Я ПОЧУВАЮСЯ ЯКОСЬ ДИВНО».
— Ти, бува, не захворів? — запитав Трейвіс. Він переживав, що у собаки може статися рецидив. Ретривер швидко одужував, але ще не повністю оклигав, і його імунна система ще не була готова для нових серйозних випробувань.
«Я НЕ ХВОРИЙ».
— Тоді що? Ти відчуваєш… Аутсайдера?
«НІ. ТАКОГО ЩЕ НЕ БУЛО».
— Але ж ти щось відчуваєш?
«ПОГАНИЙ ДЕНЬ».
— Може, це через дощ?
«МОЖЛИВО».
Трейвіс заспокоївся й повернувся до випічки, але все ще трохи нервуючись.
Шосе було сірим від дощу.
Нора їхала на південь уздовж берега. Туман густішав, тому їй довелося зменшити швидкість до шістдесяти п’яти кілометрів на годину, а в деяких місцях вона взагалі не перевищувала п’ятдесяти.
Можливо, зважаючи на туман, пригальмувати сильніше, а потім спробувати відчинити двері й вистрибнути? Та ні. Щоб не постраждати і захистити свою ненароджену дитину, доведеться зменшити швидкість до восьми кілометрів на годину, а туман був не настільки густим, щоб виправдати таку низьку швидкість. Окрім того, під час розмови Вінс не прибирав револьвер, тому варто було лише повернутися до дверей, як він вистрелить у спину.
Світло фар пікапа та поодиноких зустрічних автомобілів розсіювалося у клубах наче живого туману, утворюючи яскраві ореоли та іскристі райдуги, які водномить зникали.
Може, спробувати звернути з дороги там, де насип м’якший, тому можна вистрибнути без шкоди для здоров’я? Але Нора злякалася, що переплутає місця і заїде в урвище, де зі страшенною швидкістю полетить у шістдесятиметрову прірву і врешті розіб’ється об скелястий берег. Навіть якщо вона з’їде у потрібному місці, в результаті такої зваженої і не надто небезпечної аварії може знепритомніти або спровокувати викидень; Нора хотіла, наскільки це було можливо, вибратися з цієї халепи разом із дитиною у повній цілості.