Упродовж усього вечора Трейвіс часто згадував Нору Дейвон. Її образ яскраво відобразився в його свідомості, і це дивувало його. Їй не потрібен був крикливий одяг, щоби привернути чоловічу увагу; достатньо було її личка й отих сіро-зелених очей.
3
Через кілька годин міцного сну Вінсент Наско рано-вранці полетів до Акапулько, в Мексику. Він заселився у величезний готель на узбережжі. Це була будівля, залита вогнями, але справляла враження бездушного царства, де панували скло, бетон і тераццо[13]. Після цього він перевдягнувся в широкі білі топ-сайдери[14], білі вовняні шорти та світло-блакитну сорочку з банлону[15] і вирушив на пошуки доктора Лоутона Гайнса.
Останній проводив відпустку в Акапулько. Йому було тридцять дев’ять років, зріст метр сімдесят п’ять і вага — сімдесят два кілограми. Гайнс мав буйне темно-коричневе волосся і міг би бути схожим на Аль Пачино, якби не червона родима пляма на лобі завбільшки як півдоларова монета. Він приїжджав до Акапулько не рідше двох разів на рік і завжди зупинявся в елегантному готелі «Лас Брізас», на окраїні східної частини затоки. Гайнс любив довго обідати у ресторані біля готелю «Калета», бо там подавали його улюблені коктейлі з текіли і звідти було чудово видно пляж ла-Калета.
О дванадцятій двадцять у цьому ж ресторані Вінс сидів у ротанговому кріслі зі зручними жовтими та зеленими подушками за столом біля вікна. Він помітив Гайнса, щойно зайшовши в ресторан. Доктор сидів за іншим столом біля вікна, за три столи від Вінса, і його трохи затуляла пальма у горщику. Він їв креветки і пив «маргариту» із шикарною блондинкою. Дівчина була одягнута у білі слакси та яскравий топ — добра половина чоловіків у ресторані витріщалася на неї.
На думку Вінса, Гайнс був більше схожим на Дастіна Гоффмана[16], ніж на Пачино. У нього були виразні риси Гоффмана, зокрема гоффманівський ніс. Що ж до інших ознак, він виглядав точнісінько так, як його й описали. Чоловік був одягнутий у рожеві вовняні штани та блідо-жовту сорочку. На ногах у нього були білі сандалі. Вінс вважав такий одяг занадто тропічним і курортним.
Вінс закінчив свій обід: суп з тефтелями, енчілади[17] з водоростями у зеленому соусі та безалкогольна «маргарита», і розрахувався якраз тоді, коли Гайнс із блондинкою збиралися йти.
Блондинка сіла за кермо свого червоного «порше», а Вінс заліз в орендований «форд». У нього був великий пробіг, тому він гримів, наче перкусії якогось маріачі-гурту[18]. Окрім того, під ногами був ще й смердючий запліснявілий килимок.
Блондинка висадила Гайнса на парковці біля «Лас Брізаса», де вони ще постояли щонайменше п’ять хвилин біля її машини, мацаючи одне одного за дупи і посеред білого дня цілуючись засмоктом.
Це видовище розчарувало Вінса. Він гадав, що Гайнс повинен поводитися пристойніше. Зрештою, у нього був ступінь доктора. Якщо вже освічені люди не мають гарних манер, то що вже говорити про звичайних людей? Хіба їх цьому більше не навчають в університетах? Не дивно, що світ сходить на пси.
Блондинка сіла у свій «порше», а Гайнс поїхав з парковки на білому спортивному двомісному «Мерседесі 560 SL». Він явно був не орендованим, і Вінсу стало цікаво, звідки в доктора така автівка.
Гайнс, як і за хвилину Вінс, залишив машину в паркувальника. Він пішов за доктором крізь фойє на пляж — випадковому спостерігачу могло би здатися, що два чоловіки просто прогулюються узбережжям. Але потім Гайнс присів біля шикарної мексиканки у стрічковому бікіні. Це була смаглява дівчина з ідеальним тілом і років на п’ятнадцять молодша за доктора. Вона засмагала у шезлонгу із заплющеними очима. Гайнс поцілував її в шию, злякавши при цьому. Без сумніву, вони були знайомі, бо дівчина засміялася й обійняла його.
Вінс ходив пляжем туди-сюди, а потім присів на пісок позаду Гайнса з дівчиною. Їх розділяли кілька відпочивальників. Він не турбувався, що Гайнс помітить його: найімовірніше, того цікавила лише дівоча анатомія. Крім того, незважаючи на свої габарити, Вінс мав талант до маскування.
Високо над затокою якийсь турист ширяв на парашуті, причепленому на тонкому тросі до катера. Сонячні промені розсипалися у повітрі, наче дощ із золотих монет над піском і над морем.
Через двадцять хвилин Гайнс поцілував дівчину в губи та в груди і пішов назад. Дівчина вигукнула:
— Сьогодні о шостій!
Гайнс відповів: