Пожежа розпочалася вчора одразу після шостої ранку, поки Вінс поспішав в аеропорт, щоб сісти на літак до Акапулько. Одне із двох приміщень Банодайна згоріло вщент ще до того, як пожежники загасили вогонь.
Вінс був упевнений, що люди, які найняли його, щоб убити Дейвіса Везербі, Лоутона Гайнса, Ярбеків і Гадстонів, також задіяли палія, щоб знищити Банодайн. Здавалося, вони замітають сліди проекту «Франциск» — як ті, що зберігались у файлах в Банодайні, так і ті, що містилися в головах учених, котрі брали участь у дослідженні.
В газеті не було ні слова про контракт з оборонними відомствами. Проект явно підпадав під державну таємницю. Компанію назвали «лідером у сфері генної інженерії, яка спеціалізується на розробці революційних препаратів, отриманих в результаті досліджень рекомбінантних ДНК».
Під час пожежі загинув нічний сторож, але у «Таймз» не давали жодних пояснень, чому він не врятувався. Вінс здогадався, що його вбили зловмисники, а тіло спалили, щоби приховати факт убивства.
Міжміський автобус довіз Вінса просто до дверей його будинку. У кімнатах було прохолодно і панувала напівтемрява. На підлозі через відсутність килимів чітко відлунював кожен його крок, розносячись напівпорожнім будинком.
Вінс мешкав у цьому будинку вже два роки, але так повністю й не вмеблював його. По суті, у їдальні, кабінеті та двох спальнях (всього їх налічувалося три) не було нічого, крім дешевих штор.
Вінс вважав, що цей будинок був чимось на кшталт перевантажного пункту, тимчасовим помешканням, з якого він колись перебереться у будинок на узбережжі Рінкона, який славився своїми умовами для серфінгу, самими серферами та морськими хвилями. Але відсутність меблів у його помешканні аж ніяк не пов’язувалася з його тимчасовим статусом. Вінсу просто подобалися голі білі стіни, цементні підлоги та порожні кімнати.
Коли він нарешті придбає будинок своєї мрії, то облицює підлогу та стіни у всіх великих кімнатах білою керамічною плиткою. Там не буде ні дерева, ні каменю чи цегли, ні будь-яких інших матеріалів із текстурною поверхнею, які створювали б візуальний ефект «тепла», що так подобалося більшості. Він сам підбере меблі, і вони будуть вкриті блискуючою білою емаллю й оббиті білим ПВХ. Єдиним відступом від блискучої білої поверхні буде скло і відполірована сталь. Тільки тоді у своєму прихистку він уперше в житті нарешті відчує душевну рівновагу і домашній затишок.
Розпакувавши свою валізу, він пішов на кухню готувати обід: тунець, троє яєць вкруту, півдюжини житніх крекерів, два яблука та помаранч, пляшка «Гатораду»[22].
В кутку кухні стояли невеличкий стіл та стілець. Але Вінс їв на другому поверсі у скромно обставленій хазяйській спальні. Він сів на крісло біля вікна, яке виходило на захід. Вінс жив усього лише за квартал від океану, який був на іншому кінці Коуст-хайвею, за смугою широкого міського пляжу. З другого поверху він бачив хвилі, що набігали на берег.
Частину неба закривали хмари, тому на морі сонце змагалося з тінями: в деяких місцях океан нагадував розплавлений хром, а в інших — пульсуючу масу темної крові.
День видався теплим, хоча було якесь дивне відчуття холоду та зими.
Дивлячись на океан, Вінс постійно відчував, що тиск та потік крові в його венах та артеріях був у цілковитій гармонії з ритмом хвиль.
Коли він поїв, то трішки помилувався хвилями, щось мугикаючи і дивлячись на своє нечітке відображення у склі акваріума, хоч навіть зараз його переповнювало відчуття, наче він в океані, глибоко внизу під поверхнею, у чистих, прохолодних водах безкінечного безгомінного світу.
Пізніше, після обіду, він поїхав на своєму мікроавтобусі до Ірвайна шукати лабораторію Банодайн, що біля підніжжя гір Санта-Ани. Компанія володіла двома будівлями на величезній ділянці. Це було дивно, враховуючи те, що у цьому місці нерухомість коштувала доволі дорого. Перша будівля у формі літери «Г» мала два поверхи, друга була клиноподібною й одноповерховою, але більшою. Зважаючи на наявність у ній лише кількох вузьких віконечок, будівля нагадувала фортецю. Обидва приміщення мали ультрасучасний вигляд: вражаюча комбінація пласких конструкцій та елегантних вигинів, облицьованих темно-зеленим і сірим мармуром. Будівлі виглядали досить привабливо. Біля лабораторії була парковка для співробітників, а саме приміщення оточувала широка галявина доглянутої трави в затінку кількох пальм та коралових дерев. Насправді будівлі були більшими, аніж здавалося, оскільки їхній справжній масштаб спотворювався й нівелювався через ту величезну рівнину.