— Все гаразд, — розчулившись, відповів Трейвіс.
— Я звикла сидіти в чотирьох стінах. На нас дивляться?
— Ніхто нічого не помітив. Нема на що видивлятися.
Нора сиділа зі згорбленими плечима, опустивши голову і склавши руки, поки Ейнштейн не поклав їй голову на коліна. Гладячи собаку, вона поступово заспокоювалася.
— Мені сподобалося, — промовила Нора до Трейвіса, хоч і досі не піднімала голови. — Чесно. Я подумала, наскільки зараз я далеко від дому і як це чудово…
— Не дуже далеко. Менше, ніж в годині їзди, — запевнив Трейвіс.
— Довгий, довгий шлях, — сказала вона.
Трейвіс подумав, що для неї це дійсно була велика відстань.
Нора продовжила:
— Коли я усвідомила, як далеко від дому і… яке тут усе не таке… мене заціпило і я злякалася, як дитина.
— Ти хочеш повернутися до Санта-Барбари?
— Ні! — відповіла вона, нарешті глянувши Трейвісу в очі й похитавши головою. Зважившись, вона подивилася на людей, які гуляли у невеликому парку, та на сувенірний магазин у формі млина. — Ні. Я хочу побути тут іще. Весь день. І хочу повечеряти у місцевому ресторані. Не у відкритому кафе, але десь усередині, як інші люди. А потім я хочу поїхати додому, коли стемніє. — Вона кліпнула і з дивною інтонацією повторила: — Коли стемніє.
— Добре.
— Якщо, звісно, ти не хочеш повернутися раніше.
— Ні, ні, — запевнив Трейвіс. — Я планував провести тут увесь день.
— Це дуже мило з твого боку.
Трейвіс здійняв одну брову.
— Ти про що?
— Ти знаєш.
— Боюся, що ні.
— Ти допомагаєш мені вийти у світ, — взялася пояснювати Нора. — Витрачаєш власний час, щоб допомогти комусь… такій людині, як я. Це дуже благородно з твого боку.
Трейвіс був вражений.
— Норо, повір, це не милосердя.
— Я впевнена, що у такого чоловіка, як ти, є цікавіші справи травневого недільного вечора.
— Звісно ж, — прокоментував Трейвіс із ноткою самоіронії, — я міг залишитися вдома й ідеально почистити зубною щіткою свої черевики або порахувати макарони у вигляді ріжок на кухні.
Нора недовірливо подивилися на нього.
— Господи, ти серйозно? — сказав Трейвіс. — Невже ти гадаєш, що я тут лише через жалість?
— Забудьмо, — прикусивши губу, сказала Нора і, знову глянувши на собаку, додала:
— Я не маю нічого проти.
— Господи, та це не жалість! Я тут, бо мені подобається бути з тобою, чесно! Ти мені дуже подобаєшся.
Хоч Нора й опустила голову, Трейвіс помітив, як вона зашарілася.
Декілька хвилин вони мовчали.
Ейнштейн вдячно дивився на Нору, поки вона гладила його, хоч одного разу і перевів погляд на Трейвіса, наче говорячи: «Ти ж уже розпочав стосунки, то ж не сиди там, як бовдур, а скажи щось, рухайся вперед і завойовуй її».
Нора хвилини зо дві сиділа мовчки, чухаючи і погладжуючи ретривера, а потім сказала:
— Мені вже краще.
Вони покинули невеличкий парк і знову пішли вздовж магазинчиків, удаючи, що не було ні її паніки, ні його недолугого зізнання.
У Трейвіса складалося враження, ніби він залицяється до монашки, а через якийсь час він зрозумів, що все ще гірше. Вже три роки — з часу смерті його дружини — він не контактував із жінками, та й сама думка про секс здавалася йому дивною і новою. Тому він почувався священиком на побаченні з монашкою.
Майже на кожному кроці була кондитерська, і що далі вони йшли, тим смачнішими здавалися викладені за вітринами ласощі. Тепле весняне повітря сповнювали аромати кориці, цукрової пудри, мускатних горіхів, мигдалю, яблук і шоколаду.
Ейнштейн ставав на задні лапи біля кожної кондитерської і, спираючись передніми на підвіконня, із сумом дивився на гарно викладену випічку, проте він ні разу не забіг усередину і не загавкав. Коли він просив, щоб його чимось пригостили, то тихенько скавчав, щоб не турбувати туристів. Коли його пригостили шматком пеканового[26] торта і куснем яблучного пирога, він заспокоївся і більше нічого не канючив.
Через десять хвилин Ейнштейн показав Норі свої надзвичайні розумові здібності. Звісно, він і до цього часу поводився як розумний і вихований пес, добре зарекомендувавши, наприклад, себе під час ловитви Артура Стрека, але попри те проявити свій гострий розум йому якось не випадало.
Вони якраз проходили повз міську аптеку, де, крім усього іншого, продавали також газети і журнали — частина з них лежала на стелажі біля входу. На подив Нори, Ейнштейн раптом кинувся туди, висмикнувши повідець з її руки. Перш ніж Нора із Трейвісом устигли його зловити, Ейнштейн уже вхопив зубами журнал з полиці і, підбігши до них, поклав його біля ніг Нори. То був «Модерн брайд»[27]. Трейвіс спробував зупинити пса, але той ухилився і схопив інший випуск «Модерн брайд», відтак поклав його вже біля ніг Трейвіса саме в той момент, коли Нора піднімала свій екземпляр, щоби покласти назад на стелаж.
27
Жіночий журнал, де публікувалися огляди модних весільних суконь (у перекладі з англ. — «Модна наречена»).