Оскільки Нора не хотіла образити почуття Трейвіса, то вдала, що їй сподобалася зачіска. Але ввечері вона помила голову і розчісувала волосся до тих пір, поки не вибавилася від так званої «зачіски». Через філірування волосся вже не було таким прямим і рівним, як раніше, але вона зробила все, що могла.
Наступного дня, коли Трейвіс заїхав за нею, щоб разом пообідати, він щиро здивувався, побачивши, що вона стала колишньою Норою, проте нічого не сказав і ні про що не розпитував. Норі було так ніяково через те, що вона образила почуття Трейвіса, що вона кілька годин не могла глянути йому в очі довше, ніж на пару секунд.
Незважаючи на постійні й відчайдушні заперечення Нори, Трейвіс умовив її поїхати з ним до магазину і купити нову яскраву літню сукню, яку б вона могла вдягти на обід у «Ток оф зе таун» — розкішному ресторані на Вест Ґутьєррез. Трейвіс стверджував, що там можна зустріти кінозірок і кінематографістів, які замешкували в цьому районі, що в цьому сенсі поступався хіба що Бель-Ейру в Беверлі-Гіллз. Вони пішли в дорогий магазин, де Нора переміряла з десяток суконь, спостерігаючи за реакцією Трейвіса і водночас аж палаючи від сорому. Продавчиня від щирого серця розхвалювала все, що Нора вдягала, повторюючи, що в неї прекрасна фігура. Але Норі постійно здавалося, що та кепкує з неї.
Найбільше Трейвісу сподобалася сукня з колекції Діани Фрайс. Нора одразу погодилась, що сукня чудова: сміливе поєднання з домінуванням червоного і золотого (в цьому й полягала особливість дизайну Фрайс). Сукня була надзвичайно жіночною. На якійсь вродливій жінці вона б виглядала просто вражаюче, але не на ній. Її стиль — це темні кольори, безформні плаття з простої тканини і без візерунків. Нора намагалася пояснити Трейвісу, що їй найбільше личить і чому вона ніколи не зможе вдягнути таку сукню, але Трейвіс на те зауважив:
— Ти в ній неперевершена. Повір мені.
Не вірячи самій собі, Нора дозволила Трейвісу купити їй сукню. Вона розуміла, що зробила велику помилку і ніколи не носитиме її, тож поки сукню запаковували, тільки те й думала, чому дозволила себе вмовити, а відтак зрозуміла, що, попри сором, їй було приємно, що чоловік купує їй одяг і цікавиться її зовнішністю. Вона раніше навіть мріяти про таке не могла і зараз була просто приголомшена.
Нора зашарілася, серце гупало в грудях. Їй паморочилося в голові, але це було приємне відчуття.
Коли вони залишили магазин, то Нора дізналася, що за плаття він заплатив п’ятсот доларів. П’ятсот доларів! Навіть якби сукня коштувала п’ятдесят, Нора повісила б її у шафі й замріяно милувалася нею. Її б цілком таке влаштовувало. Але сукню за п’ятсот доларів доведеться носити, навіть якщо вона виглядатиме в ній, як остання дурепа, як Попелюшка, котра вдає із себе принцесу.
Увечері наступного дня, за дві години до приїзду Трейвіса і подальшого вояжу в «Ток оф зе таун», Нора кілька разів приміряла сукню. Потім вона кілька разів перебирала вміст свого гардеробу, в паніці шукаючи щось скромніше, проте так нічого і не знайшла, оскільки в неї ніколи не було годящого одягу для походу в розкішний ресторан.
Незадоволено дивлячись на себе у дзеркало у ванній, Нора промовила:
— Ти схожа на Дастіна Гоффмана з «Тутсі»[41].
Нора раптом засміялася, бо зрозуміла, що занадто самокритична. Але по-іншому вона не могла, позаяк почувалася чоловіком у сукні. В таких ситуаціях почуття перемагали правду, тому сміх швидко урвався.
Потім у неї було два напади фрустрації, вона плакала і навіть хотіла скасувати побачення, проте бажання побачити Трейвіса перемогло, і вона подумки змирилася із принизливим вечором, що чекав на неї. Закрапавши очі «мурине»[42], щоб приховати почервоніння, Нора знову одягнула сукню, щоб за якийсь час зняти її.
Трейвіс приїхав на початку восьмої. Чорний костюм надавав йому елегантного вигляду. Нора була вдягнута у безформне синє плаття і темно-сині черевики. Трейвіс промовив:
— Я почекаю.
— Хех, а навіщо? — запитала Нора.
— Сама знаєш, — відповів Трейвіс, маючи на увазі перевдягання.
Нора знайшла слабку відмовку і, нервуючи, швидко промовила:
— Трейвісе, вибач! Сталося щось жахливе: я пролила каву на сукню.
— Я почекаю тут, — промовив Трейвіс, прямуючи до арки, що вела у вітальню.
Нора не здавалася:
— Цілий кавник.
— Краще поспіши, бо я замовив столик на пів на восьму.
Заспокоюючи себе, що іронічний шепіт або навіть регіт в ресторані — то пусте, бо її повинна цікавити лише думка Трейвіса, вона перевдягнулася у сукню від Діани Фрайс. Нора пошкодувала, що розпустила зачіску, яку Мелані зробила їй кілька днів тому. Можливо, це б допомогло.