— Гаразд. А скрипка якось пов’язана з іншими картинками? Чи існує якийсь зв’язок з іншими картинками, щоб ми зрозуміли значення скрипки?
Ейнштейн уважно подивився на неї, наче роздумуючи над її питанням. Потім він пройшов через кімнату, обережно маневруючи поміж рядами розкладених на підлозі світлин. Він обнюхував журнали, крутячи головою, поки не знайшов зображення портативного касетного програвача «Соні». Відтак поклав лапу на світлину і подивився на Нору.
— Є очевидний зв’язок, — промовив Трейвіс. — Скрипка — музичний інструмент, а касета її програє. Як для собаки, це дивовижна здатність асоціативно мислити. Але хіба це якось пов’язано з його минулим?
— Я впевнена, що так, — сказала Нора і звернулася до Ейнштейна: — А у твоєму минулому хтось грав на скрипці?
Пес витріщився на неї.
— У твого колишнього хазяїна був такий касетний програвач? — уточнила вона.
Пес продовжував витріщатися.
— Може, якийсь скрипаль із твого минулого записував музику на касети?
Пес кліпнув і заскавчав.
— Гаразд, — сказала Нора. — Чи є ще якась картинка, що пов’язана у тебе зі скрипкою та магнітофоном?
Ейнштейн кілька хвилин дивився на рекламу «Соні», наче роздумуючи, а потім подибав проходом між двома рядами інших картинок і зупинився біля розгорнутого журналу з рекламою «Блу кросс»[45].
На світлині лікар у білому халаті стояв біля породіллі з немовлям. Вони посміхалися, а дитина виглядала спокійною і невинною, неначе Ісус.
Нора підповзла до собаки й запитала:
— Ця світлина нагадує тобі про сім’ю, в якій ти жив?
Пес витріщився на неї.
— У тій сім’ї були мати, тато і немовля?
Пес продовжував витріщатися.
Сидячи на підлозі й обіпершись об диван, Трейвіс сказав:
— Ба, та ми маємо справу з реінкарнацією. Може, Ейнштейн досі пам’ятає, як у минулому житті він був лікарем, матір’ю або дитиною.
Нора навіть не спромоглася на відповідь.
— Дитиною, що грала на скрипці, — додав Трейвіс.
Ейнштейн сумно заскавчав.
Нора, стоячи навкарачки навпроти ретривера всього за якийсь метр, пропустила повз вуха його дотепи.
— Гаразд, такий підхід нам нічого не дає. Недостатньо просто пов’язати дві картинки. Нам треба розпитувати про ці картинки, щоб якось отримати відповідь.
— Дай йому папір та ручку, — запропонував Трейвіс.
— Я серйозно, — сказала Нора, дратуючись від нього навіть більше, ніж від пса.
— Я знаю, що серйозно, — відповів він. — Але звучить безглуздо.
Вона на мить схилила голову, ставши схожою на собачку, яка потерпає від літньої спеки, відтак різко здійняла її і, глянувши на Ейнштейна, промовила:
— Ти ж бо розумний, собацюро, чи не так? Хочеш довести, що ти геній, і тим самим назавжди завоювати нашу любов і повагу? Тоді відповідай на наші питання «так» або «ні».
Пес уважно дивився на Нору і чогось чекав.
— Якщо «так» — махай хвостом, — продовжувала Нора. — Але це лише якщо відповідь «так». Поки ми випробовуємо цю теорію, постарайся не махати хвостом за звичкою чи просто від збудження. Махай ним лише тоді, коли хочеш сказати «так». Якщо відповідь «ні», то гавкни один раз. Всього один.
Трейвіс промовив:
— «Я краще ловитиму котів» — гавкнути двічі, — промовив Трейвіс, — а «Принеси мені “Будвайзер”» — гавкнути тричі.
— Не збивай його, — різко сказала Нора.
— Чому б ні? Він же збиває мене.
Пес навіть не дивився на Трейвіса. Він зосередив свій погляд на Норі, поки вона ще раз пояснювала свою систему гавкання.
— Добре, — сказала Нора. — Давай спробуємо. Ейнштейне, ти зрозумів систему?
Ретривер разів п’ять-шість помахав хвостом.
— Це просто збіг, який ні про що не свідчить, — промовив Трейвіс.
Нора на мить завагалася, обдумуючи наступне питання, а потім промовила:
— Як мене звати?
Ейнштейн припинив махати хвостом.
— Мене звати… Елен?
Пес гавкнув: «Ні».
— Мене звати… Мері?
Пес гавкнув: «Ні».
— Мене звати… Нона?
Пес закотив очі, наче дорікаючи Норі за те, що вона його хоче розіграти. При цьому хвостом він не махав і гавкнув один раз.
— Мене звати… Нора?
Ейнштейн щосили заметляв хвостом.
Засміявшись від задоволення, Нора підповзла вперед, присіла й обійняла ретривера.
— Чорти б мене взяли, — промовив Трейвіс, підповзаючи до них.
Нора показала світлину, на яку ретривер поклав одну лапу:
— Ти відреагував на світлину, бо вона нагадує тобі про сім’ю, у якій ти жив?