Зненацька тишу розірвали автоматні черги та вибухи. Зав’язався бій на підході до укріплення. Хтось із бійців розповідав про те, що один з МТЛБ з гарматою відразу ж розвернувся та рушив з позиції. Причому незрозуміло було, куди саме він рушив. Назад на дорогу через просіку він не виїздив. Натомість командир другої гармати виявив сміливість і заявив, що, доки не випалить весь боєзапас, не покине позицію. По штурмовій групі відкрили вогонь зі стрілецької зброї, АГС , гранатометів та мінометів. Деякі хлопці стверджували, що бачили й чули недалеко від себе розриви «Градів», але, швидше за все, вони помилилися, сприйнявши часті вибухи від АГС-17 за «Град». Що таке «Гради», ми дізналися трохи згодом. Зв’язок між нами та основною групою по рації був слабким. Наша група прикривала дорогу та вела вогонь по бойовиках, які намагалися зайти в тил нашим хлопцям. Першим помітили сепаратиста, що відкрив по нас одиночний вогонь метрів з 300. Ми його ідентифікували, як снайпера, оскільки стрілок доволі близько клав біля нас кулі з досить великої дистанції одиночними пострілами, і відкрили по ньому вогонь. Доповіли по рації основній групі про загрозу з правого флангу. З радіостанції гримів голос комбата: «Наказую негайно ліквідувати снайпера й не дати йому можливості працювати в спину нашим хлопцям». Бойовик перебіг через дорогу й намагався вести вогонь, сховавшись за розстріляним ВАЗом, але ми накрили його шквальним вогнем з автоматів та РКК .
Командир поставив завдання — одній з груп обережно пробратися до будівлі, розвідати розташування вогневих позицій бойовиків та можливість основній групі захопити чотириповерхівку. Старшим розвідників призначили Прапора. Два обладнаних блокпости бойовиків за двісті метрів від чотириповерхівки прикривали вогнем підходи до будівлі. Прапор по рації запросив вогневу підтримку, і БМП відпрацювала вікна третього та четвертого поверхів будівлі.
Тим часом по решті групи вівся вогонь зі стрілецької зброї, АГС-17 та міномета. Тоді мені здавалося, що бій триває нескінченно довго. Стрілянина та вибухи не переривалися ні на мить. Я дуже переживав, що у хлопців закінчиться боєкомплект, а підвезти його не було ніякої можливості. Як з’ясувалося згодом, кожен боєць витратив не більше одного магазину. Здебільшого вогонь вели бойовики. Для утримання позиції необхідна була підтримка основних сил, а вони не могли підійти через звалище залізобетону на дорозі. Інженерна техніка, що вирушила на розчистку дороги, була обстріляна з мінометів і не змогла звільнити прохід. За спробою розчистити дорогу ми спостерігали на власні очі, оскільки боєць Іван Крим, що супроводжував бульдозер, передав нам наказ Берези забезпечити прикриття та охорону бульдозера, поки він здійснюватиме розчистку дороги. Залишивши автомобілі, ми вирушили з бульдозером дорогою до блоків, але із «зеленки» в тил до наших хлопців намагалися зайти «сепари», і ми, ті, хто лишився на дорозі, відсікали їх вогнем. Довелося разом з бульдозером повернутися до автівок. Алармо залишався у «халку» та вів спостереження з броньованого буса, іноді вискакуючи з авто, щоб вести вогонь. Толик та Богдан, сховавшись біля автомобілів, вели вогонь з АКМ та РКК. Хлопці з пікапа розосередилися на узбіччі з обох боків дороги і теж обробляли «зеленку», де був помічений підозрілий рух.
Я мав необережність спорядити свої магазини замість трасуючих набоїв патронами для безшумної стрільби. Зовні маркування на них дуже схоже, та різниця полягає в потужності порохового заряду. Використання цих патронів без глушника ПБС-1 з шайбою, через малу порохову навіску може призвести до того, що затворну раму не відводило до упору в крайнє заднє положення, гільза просто залишалася в патроннику й доводилося постійно вручну пересмикувати затвор.