• Верховна Рада ухвалила закон про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України. За друге читання і в цілому проголосували 228 депутатів.
Закон встановлює, що Крим є тимчасово окупованою територією, а Росія визнається окупантом та несе відповідальність за порушення прав і свобод українських громадян на території Криму.
• Невідомі у військовій екіпіровці і з автоматичною зброєю намагалися штурмувати аеродром у Краматорську. Про це «Українській правді» повідомили в силових структурах.
«Але аеродром перебував під надійним захистом, тому атака була відбита. З нашого боку постраждалих немає, а літаки і вертольоту підняли в небо, оскільки не було відомо, як закінчиться штурм, тому щоб захистити техніку, її підняли у небо», — сказав співрозмовник.
• У Донецьку з фасаду будівлі облдержадміністрації невідомі зняли герб України.
Ці чоловіки були у чорних балаклавах і штатському одязі, при цьому одна людина — у військовій формі, передає УНІАН.
Вони зняли і скинули на землю герб України.
16 квітня 2014 року
• Артем Шевченко «Слов’янськ. Початок війни»
Перша зрада. Втрата бронетехніки зсу
Українські політики тривалий час знищували українське військо. Проте системно й послідовно це робили саме за останні роки президентства Януковича: два міністри оборони — Дмитро Саламатін (лютий, 2012 — грудень, 2012) і Павло Лебедєв (грудень, 2012 — лютий, 2014) виявилися громадянами Росії.
Шістнадцятого квітня в сусідньому зі Слов’янськом Краматорську велику колону бронетехніки 25-ї окремої повітряно-десантної бригади з Дніпра заблокували сепаратистськи налаштовані місцеві мешканці. Блокування агресивними, але беззбройними цивільними, нерішучих, хоч і озброєних військових, — класична тактика гібридної агресії.
Після кількох годин такого протистояння в Краматорську бойовики роззброїли солдат, а потім заволоділи бронетехнікою десантників. Старший лейтенант, заступник командира 8-ї розвідроти 3-го батальйону 25-ї бригади Ярослав Аніка з двома бійцями перейшли на бік ворога. Це стало найбільшим провалом антитерористичної операції у квітні й водночас найсильніше деморалізувало психологічно всю країну та сили АТО. Здобиччю ворога без жодного пострілу стали шість одиниць бойових машин десанту БМД, два самохідних 120-мм міномети НОНА та вантажівка з боєприпасами.
Степан Полторак, позивний «Тимофійович» генерал армії, командувач Нацгвардії України (квітень-жовтень, 2014), міністр оборони України (жовтень, 2014 — серпень, 2019):
— У Збройних силах були величезні проблеми з постачанням, забезпеченням, мотивацією, моральним духом, рівнем підготовки. Це було характерно для всіх, не тільки для НГУ та ЗСУ. Це була проблема і для СБУ, прокуратури — практично всіх. Звичайно, це впливало на швидкість ухвалення рішення. Так, це дуже важко, тому що, я б сказав, на першому етапі в кожного своя «станція», своя «частота». Ми не розуміємо, хто що робить, хто куди, як організовувати взаємодію, які сили та засоби? І от це питання було дуже важливим, і коли нам вдалося це зробити, от тоді й з’явилися перші результати активних наших дій.
Ця проблема в секторі безпеки існувала до початку війни, до її ведення, тому що керівництво країни вчиняло навпаки: чим гірше — тим краще. І всі силовики тоді не єдиним кулаком діяли, а урізнобіч, тому мали такі проблеми.
На жаль, і законодавча база була відсутня. Як правильно формувати штаби й сили? Як ухвалювати рішення? Хто входив до складу командування? Хто кому підпорядкований? Як організовується взаємодія? Хто, куди та ким призначається? Крім того, що не було необхідної основи для формування штабу й угрупування військ, не багато було й охочих взяти на себе таку відповідальність. На першому етапі була і деяка нерішучість командирів на всіх ланках. Я був вимушений відряджати одного генерала в складі однієї роти, другого — в складі другої роти, і вся ця така невпевненість дуже ускладнювала наші дії. З часом, коли вже відпрацювали нормативну базу, коли сформувалося угруповання Збройних сил, вже почалася системна робота — чесно скажу, коли керівником прибув генерал Муженко. До цього були проблеми з ухваленням рішень в армії.