За добу в зоні проведення антитерористичної операції поранення отримали троє військових.
Про це розповів речник Адміністрації президента з питань АТО Андрій Лисенко.
26 квітня 2016 року
Зведення новин
За минулу добу найбільше обстрілів з гранатометів різних систем, кулеметів, стрілецької зброї зафіксовано у Мар’їнці.
Про це повідомляє пресцентр штабу АТО.
За добу в зоні проведення антитерористичної операції 1 військовий загинув, ще 5 отримали поранення.
Про це повідомив речник Адміністрації президента з питань АТО Олександр Мотузяник.
27 квітня 2016 року
Зведення новин
За добу в зоні проведення антитерористичної операції 5 військових отримали поранення. Про це повідомив речник Адміністрації президента з питань АТО Андрій Лисенко.
28 квітня 2016 року
Зведення новин
Бойовики декілька разів відкривали вогонь по позиціях сил АТО поблизу Мар’їнки з 120-мм й 82-мм мінометів, гранатометів та стрілецької зброї. Також там працював ворожий снайпер.
Про це йдеться у повідомленні пресцентру штабу АТО.
29 квітня 2016 року
Зведення новин
Противник активізував ведення розвідки. Минулої доби зафіксовано прольоти декількох ворожих БПЛА.
Про це пресцентр штабу АТО повідомляє на сторінці в Фейсбук.
Протягом доби троє українських військовослужбовців отримали поранення в результаті обстрілу в зоні АТО, загиблих немає.
Про це повідомив спікер адміністрації президента України з питань АТО Андрій Лисенко.
30 квітня 2016 року
Зведення новин
Впродовж минулої доби ситуація в зоні проведення АТО ускладнилась, проросійські бойовики 40 разів обстрілювали позиції сил АТО, а в районі Лозуватського безпілотник терористів скидав вибухові пристрої. Про це повідомляє пресцентр штабу АТО.
За минулу добу внаслідок бойових дій двоє українських військовослужбовців загинули, четверо дістали поранень.
Про це повідомив речник АП з питань АТО Андрій Лисенко.
На Донбасі в результаті боєзіткнення з бойовиками під Авдіївкою загинув боєць ЗСУ — контрактник з Грузії Резо Циклаурі.
Про це 30 квітня повідомив глава Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі.
До н.п. Луганськ прибули 24 танки (після проведення ремонту), до н.п. Ізварине — 8 вагонів з боєприпасами (320 тонн); до н.п. Ровеньки — 1000 тонн дизельного пального. У районах н.п. Хрящувате, Іловайськ, Ясинувата, Донецьк та Докучаєвськ зафіксовано наявність танків, 122-мм РСЗВ «Град» та самохідних артилерійських установок. Про це повідомили у Головному управлінні розвідки Міноборони України.
1 травня 2016 року
Геннадій Афанасьєв «Піднятися після падіння»
[Російська тюрма] УМОВЛЯННЯ
Час минав для мене досить насичено, ніби все готувалося до чогось значного. Варіантів не багато: або пан, або пропав. Я ж не раз був обманутий у в’язниці, неодноразово інформація щодо мене перекручувалась і подавалася пропагандою Російської Федерації у спотвореному варіанті, тому неможливо було дивитися на все, що відбувається, не критично. У камері не вдавалося нудьгувати, бо кожного дня кудись викликали, що насправді досить виснажувало, тому що ніколи не знав, до кого і куди ведуть. Нерви були на межі. Я неймовірно побоювався, що в чергове виведення мене супроводжуватимуть до кабінетів Федеральної служби безпеки, де можу зустрітися з катами, які доводили мене до смерті під час затримання у Криму. Я побоювався, що все почнеться знову, тому морально готувався до цього. Мою душу їм було вже не зламати, а від тіла мало що залишилося.
В одному з таких виведень звичний маршрут змінився, і кабінет, до якого мене було заведено, навіть приблизно не нагадував того, що я бачив раніше. Це була вершина пафосу, помпезності й розкоші, від якої я навіть трохи зніяковів. Зрозуміло, куди витрачаються податки росіян.
Переді мною сидів полковник — тимчасово виконуючий обов’язки начальника слідчого ізолятора, він мав напружений вигляд і, в основному, не дивився в мій бік. Я чекав серйозної розмови, від якої, можливо, залежало все моє майбутнє. Полковник запропонував мені сісти, і тільки тут я помітив іще одного присутнього. Чоловік у сірому костюмі стояв у кутку і дивився у вікно, тримаючи руки за спиною. Повернувшись, немолодий чоловік почав розглядати моє хворобливе малоприємне обличчя, а потім, трохи наморщивши лоба, перейшов до справи. Повторювалася вже затерта до дірок за останні тижні розмова про те, що для мене єдиний шлях на волю — це отримати помилування, ніяких інших способів для передачі мене Україні немає і не буде. Чоловік у костюмі говорив досить специфічно, неприємно, немов утовкмачував малюкові елементарне. Ми відразу пішли на конфронтацію. Тюремний протестний жаргон проти поставленого державного завдання. Усвідомивши, що я не налаштований на розмову і не готовий будь-яким шляхом видряпувати волю, запитав: «Ти розумієш, із ким говориш? Ти не розумієш, які люди тут задіяні? Ти навіть не уявляєш, що з тобою буде, якщо відмовишся!» Це був заступник начальника Федеральної служби виконання покарання Російської Федерації. Наближений чоловік до диктатора Росії. Він усе питав, чого я так боюсь, а в голові крутилось іронічне: «Дійсно, чого ж?» Згадувалося лише те, як мене катували, як знущались у слідчому ізоляторі, у виправній колонії, як змушували стати громадянином ненависної мені країни.