«Ти — громадянин України. У нас в Україні є свої люди, і нам треба їх повернути, досить тебе тут годувати за рахунок Росії. А те, що хтось сказав, що ти громадянин Росії, — це несусвітня дурість, тому що нам такі громадяни, як ти, і на згадку не потрібні, а за слова когось там ми не відповідаємо», — переконував мене ФСВПовець. Насправді, вони ні за які слова не відповідають, і я цього не забував ні на мить.
У якийсь момент вмовляння перейшли на відвертий примус, що підкріплюється розповідями про ймовірний майбутній розвиток ситуації в разі відмови, який має стати досить-таки сумним. Звичайно ж, одночасно я замислювався про серйозність і реальність усього, що відбувалося. Безперечна очевидність залученості великих людей породила в мені зерно сумніву і подарувала паросток надії на звільнення. Мені дійсно було над чим подумати. Для цього я зажадав дзвінок адвокатові, як правдивий привід закінчити розмову і залишити помпезний кабінет.
Не встиг повернутися до камери, як вертухаї наказали збиратися на дзвінок. Мені надали можливість зателефонувати захисникові, і це, напевно, стало вирішальною подією. У нервовому поспіху, в розмові, що її прослуховували та записували співробітники ФСБ, я описував ситуацію, практично зриваючись на крик. Я терміново потребував відповіді, потрібного слова, поради. Мій адвокат відповів просто і щиро: «Ти не Надія Савченко і не Олег Сєнцов. У тебе був складний шлях із не менш складними обставинами. Зараз ти визначився, хто ти є для себе насправді. Потрібно зрозуміти, що тебе міжнародна громадськість не захистить. Я можу тільки порадити тобі підписати прохання на помилування. Ти нічого не втратиш, крім спроби, а з цього ми побачимо, чи можна довіряти Російській Федерації в цих питаннях, чи ні. Якщо ж усе вийде, то й в інших теж з’явиться шанс. Більше не можу тобі нічого сказати, більшого я і не знаю».
Серед сотень порад про «так» і «ні» слова людини, яка стала мені другом у моїй біді, сильно вплинули на моє рішення. Я відчув підтримку, а надія на отримання довгоочікуваної волі штовхала зробити те, чого більше ніж місяць домагалося від мене місцеве керівництво.
Зведення новин
За минулу добу у зоні проведення АТО один український військовий загинув, ще семеро отримали поранення. Про це на брифінгу 1 травня повідомив речник АП з питань АТО Олександр Мотузяник. За його словами, військовий загинув внаслідок гранатометного обстрілу поблизу Світлодарського водосховища.
«П’ятеро бійців було поранено в районі Авдіївки, двох — на Маріупольському напрямку», — додав Мотузяник.
Як повідомили у ГУР МОУ, зокрема у Донецьк прибули ешелон з військовою технікою (на залізничних платформах три танки, чотири БМП, дві 120-мм самохідні артилерійські установки «Нона-С» та шість вагонів з боєприпасами). Окрім того в Антрацит прибули 10 вантажних автомобілів з особовим складом.
Також встановлено наявність танків і самохідних артилерійських установок у районах н.п. Донецьк та Безіменне.
2 травня 2016 року
Зведення новин
Впродовж минулої доби російсько-терористичні бандформування дотримувались перемир’я майже вздовж усієї лінії розмежування сторін, всього було зафіксовано 6 епізодів використання бойовиками зброї, більшість з яких — неприцільні обстріли.