Протягом своєї кар’єри я б’юся над такими питаннями як технологічний євангеліст, видавець, продюсер конференцій та інвестор. Моя компанія O’Reilly Media досліджує важливі інновації, прагне вкорінити їх та прискорити їхнє розповсюдження, поширюючи відповідну інформацію. Ми намагаємося донести, що, не розуміючи, як технології змінюють правила гри в бізнесі й суспільстві, людство може стати на хибний шлях. Ми спостерігали за численними технологічними бумами й провалами, бачили, як нібито приречені на успіх компанії раптом втрачали актуальність, а технології в зародку, які ніхто не сприймав серйозно, раптом змінювали світ.
Якщо читати лише новини в пресі, може скластися хибне враження, ніби вагомість технологій визначається тим, наскільки високо інвестори оцінюють ту чи іншу компанію. Нам регулярно повідомляють, що вартість Uber сягає 68-ми мільярдів доларів, тобто більше ніж вартість General Motors чи Ford; що компанія Airbnb, вартість якої становить 30 мільярдів доларів, переганяє Hilton і майже порівнюється з Marriott. Величезні цифри нібито засвідчують, що компанії досягли успішності. Та насправді тільки тоді, коли компанія стає самодостатньою й розраховує радше на власні прибутки, ніж на інвесторів, можна говорити про надійне утвердження. Адже, попри восьмирічну присутність на ринку, Uber у гонитві за світовими позиціями щороку втрачає два мільярди доларів6. Якщо порівнювати, збитки таких компаній, як Amazon, видаються незначними (вона втратила всього 2,9 мільярда доларів за перші п’ять років діяльності і лише 2001 року почала отримувати прибутки). Може, Uber втрачає гроші так само, як Amazon, що зрештою стала неймовірно успішною компанією і здійснила революцію в галузі роздрібної торгівлі, видавничої справи й комп’ютеризації, чи так само як доткоми, що безнадійно провалилися? Про що свідчить ентузіазм інвесторів: про фундаментальну реструктуризацію робóти чи інвестиційну манію, схожу на ту, що призвела до краху доткомів 2001-го? Як розібратися?
Очевидно, стартапи, що оцінюються в понад мільярд доларів, привертають увагу, особливо нині, коли у Кремнієвій долині здобувають титул «єдинорогів». Журнал Fortune запровадив рейтинг компаній із високим статусом7. На новинному сайті Кремнієвої долини TechCrunch постійно оновлюється база «єдинорогів», що лідирують (Unicorn Leaderboard)8.
Та навіть компанії, які справді досягають успіху, не конче визначатимуть наше майбутнє. Ми в O’Reilly Media навчилися вловлювати сигнали, і стежимо за інноваторами, які подарували світові інтернет і відкрите програмне забезпечення (чи то софт), що дало змогу ним користуватися. Вони керувалися любов’ю до знань і цікавістю, а не бажанням нажити статків. Ми вже знаємо, що нові галузі виникають не завдяки зустрічам заповзятливих підприємців із венчурними капіталістами. Усе починається з людей, яким паморочиться в голові від мрій про нібито неможливе майбутнє.
Світ змінюють люди, які женуться за геть іншими «єдинорогами» і мають дещо важливіше за мільярдні статуси Кремнієвої долини (утім деякі досягають і статусів). Такі люди здійснюють неймовірний прорив, і їхні відкриття поширюються у світі настільки, що сприймаються як належне.
Том Стоппард описав таких «єдинорогів» у п’єсі «Розенкранц і Гільденстерн мертві» (Rosencrantz&Guildenstern Are Dead):
На шляху з одного місця до другого один чоловік бачить, як у третьому місці (неприкметному, безіменному місці, де ніхто не живе) єдиноріг перебігає дорогу й зникає... Потім ще один чоловік вигукує: «Боже! Це сон. Здається, я щойно бачив єдинорога». Подія безповоротно втрачає драматичність. Зрозуміло, що третій свідок не додає драматичності, а послаблює значущість події. Четвертий свідок позбавляє її значущості, і що більше свідків, то менш значущою і більш буденною стає подія. Зрештою, поява єдинорога на дорозі стає реальністю — як то кажуть, звичною справою9.
У сучасному світі повно такого, від чого ми раніше вигукували ХЗ! і до чого потім звикли — дивовижі стають звичною справою.
Операційна система Linux була «єдинорогом». Здавалося, це фантастика: нецентралізована спільнота програмістів створює операційну систему світового рівня й безкоштовно її роздає. Проте нині Linux користуються мільярди людей.
Всесвітня павутина була «єдинорогом», хоч і не зробила з Тіма Бернерса-Лі мільярдера. Пам’ятаю, я презентував всесвітню павутину на IT-конференції 1993 року: клікнув на лінку й сказав: «Ця картинка щойно надійшла через інтернет з Гавайського університету». Люди не вірили: думали, то вигадки. Тепер усі розраховують в один клік дістати вмить будь-яку потрібну інформацію.