В Севастополі й Балаклаві ЧК розстріляла 29 тис. чол. Поміж розстріляних у Севастополі — понад 500 робітників порту, котрі сприяли посадці на судна військ генерала Врангеля. «Известия врем. севаст. ревкома» від 28-го листопада дає перший список розстріляних — їх 1634, серед них 278 жінок. А вже 30-го листопада публікується другий список — 1202, з яких 88 жінок. Тільки за перший тиждень в одному Севастополі більшовики вбили понад 8000 чоловік.
Спершу розстріли відбувалися за реєстраційними списками. Черги налічували тисячі. Як пише свідок тієї кривавої учти, «кожен поспішав підійти першим до могили». Розстрілювали офіцерів, солдатів, поранених в госпіталях, сестер милосердя, вчителів, інженерів, священиків, робітників, селян, а також татар, котрі здебільшого просто не знали російської мови, і отже не могли прочитати наказів комісарів.
Півострів, який у кінці 20-го століття називатимуть «всесоюзною здравницею», тоді — в 20-му нарекли «всеросійським цвинтарем».
За різними джерелами на «всеросійському цвинтарі» було замордовано від 120000 до 150000 чоловік. Людей не тільки розстрілювали, а рубали шаблями, пораненими загачували старі генуезькі колодязі або засипали живцем землею разом із мертвими, топили в морі. Зокрема, в Керчі влаштовували так званий «десант на Кубань» — вивозили в море й топили. А в Севастополі були використані за шибениці всі стовпи, дерева і навіть пам’ятники. (С.Мільгунов).
Це був ураган смертей. Максиміліан Волошин (Кирієнко-Волошин), на очах у якого все те відбувалося, писав:
Командувала усім тим звірина в особі однієї з семи голів — Л.Троцького.
Нижче рівнем були Бела Кун (угорський журналіст і комуніст) і Землячка (Самойлова). Але програму розвитку подій задавав Ленін. Вже через десять днів після приходу в Крим Червоної Армії, він заявив у Москві: «Тепер у Криму 300000 буржуазії. Це джерело майбутньої спекуляції, шпигунства, всілякої допомоги капіталістам. Але ми їх не боїмося. Ми кажемо, що візьмемо їх, розподілимо, підкоримо, перетравимо.» На час, коли це було виголошено, в Криму перебувало 60000 російської буржуазії та білої армії, що не встигла емігрувати, решта — 240000 — кримські «шпигуни та спекулянти» (разом із сім’ями — це близько мільйона), тобто — майже всі кримчани, третину з яких складали татари.
Всім, кого потім знищили в Криму, главковерхом Фрунзе була гарантована «амністія».
Ось що таке: «І сталася кров немов у мерця.»
10. Але перед тим, як св. Ів. Богослов побачив «сім Анголів, що сім кар вони мали…» (гл. 15), він побував у дусі на початку суду Божого (гл.14).
«14 І я глянув, — і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина (тобто до Ісуса Христа). Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп. 15 І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, що на хмарі сидів: пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі! 16 І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата.»
Ті, хто обрав за емблему для радянських гербів серп і молот, мабуть, і самі не відали прихованого смислу тих символів. На видимому плані був союз селян з робітниками, в невидимому ж — окультному він — серп означав те ж саме, що й коса — великий мор, смерть. Молот символізує блискавку, а відтак руйнування геть усього, від матеріальних цінностей, набутих працею минулих поколінь, до усталених норм моралі… Ким наслані були зловісні символи: все тими ж окультними агентами, котрі влаштували жертвопринесення цілого народу, а чи підказані Вищою Силою?
Так чи інакше, а серп на гербі більшовицької імперії і серп, що про нього пишеться в гл. 14 «Об’явлень…», якимось чином пов’язані.
«16 І тоді той, хто на хмарі сидів скинув додолу свого серпа, — і земля була вижата». З усього йдеться не тільки про червоний терор та громадянську війну, а також про першу світову, яка стала початком усіх бід. Царські війська, що вели бойові дії з німцями, за кілька років почнуть воювати з більшовиками. Це були все ті ж, хто прийшов у світ в роки наближені до 1881-го, тобто вражені бацилою жорстокості; на кожному був тягар смертного гріха.
Сталося так, що царську армію більшовики витискали на південь. За всіма законами стратегії Кримський півострів мав стати неприступною фортецею, форпостом боротьби з більшовизмом. Не останню роль зіграло й те, що в Криму знаходилися маєтки значної частини імперської знаті. Чийсь невидимий віник немов би змітав на півострів людей, котрі ще недавно правили світом. І коли за Перекопом опинився останній солдат Врангеля «17…інший Ангол вийшов із храму, що на небі,— і він мав гострого серпа. 18 І інший Ангол, що мав владу над вогнем, вийшов від жертівника. І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: «Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли.» 19 І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву. 20 І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій…» (гл. 14).
Тому, хто бачив, як товчуть виноград на вино, зрозуміла метафора «чавило».
11. А чому «за містом»?
Раніше держави були містами. За містом — це означає на краю держави. Крим і був краєм, периферією імперії. «Інший Ангол, що мав владу над вогнем…» Постріл — це згорання пороху, вогонь, що виривається зі ствола. Не зрозуміло чому «потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок»? Скоріше це також метафора. А от щодо «тисячі шестисот стадій…», то тут ідеться про цілком конкретну відстань. Біблія числами не легковажить.
Передусім, що таке стадій (стадія)?
Це — міра довжини, відстань, яку проходить людина за час сходу Сонця, тобто за дві хвилини. Вперше стадій застосували у Вавілоні (16 — 6 ст. до н.е.) — він дорівнював 194 м. Існували також стадії єгипетський — 174,5 м., фараонів — 209,4 м., птолемеївський і римський — 184 м. За «Словником іншомовних слів» єгипетський стадій дорівнює 230,4 м.
Про яку ж відстань ідеться в «Об’явленні…»?
Якщо виміряти її
вавілонськими стадіями (1600 х 194), то вона дорівнюватиме — 310400 м.;
єгипетськими (1600 х 174,5) — 279200 м.;
єгипетськими за «Словн. іншомовн. слів» (1600 х 230,4) — 368640 м.;
фараоновим (1600 х 209,4) — 335040 м.;
птолемеївським і римським (1600 х 185) — 296000 м.
Середня величина чисел 310400 + 279200 + 368640 + 335040 + 296000 дорівнює 317856 м. або 317 км.856 м.
За мапою «Кримська область», виданою Головним управлінням геодезії та картографії СРСР (Москва, 1967), масштабом 1: 600000, відстань, що її має Кримський півострів із заходу на схід, дорівнює 329,4 км. За мапою Кримського півострова, що її наводить УРЕ (т.7, 1962), масштабом 1: 1500000, ця відстань дорівнює 325,5 км. Тобто дані різних картографів відрізняються майже на чотири кілометри.
Отож п’ять наведених відстаней, як і середня від них, дуже нагадують ту, що її має Кримський півострів від крайньої його західної точки до східної. Імовірно св. Ів. Богослов дав відстань, виміряну в фараонових стадіях, яка дорівнює 335,04 км. Куди поділися кілька кілометрів? Скоріше за все помиляється не Біблія, а картографи. Хоча така неузгодженість істотного значення не має.
Якщо в гл.14 «Об’явлення…» дається така точна довжина Кримського півострова з заходу на схід, то є всі підстави припускати, що й «кінські вуздечки» — не лише метафора на кількість пролитої крові, а також географічний термін, що ховається за грецькою, татарською, давньоруською назвами або більшовицьким перейменуванням і визначає орієнтацію пролитої крові з півночі на південь (саме з півночі, бо на півдні — море). Схоже, що йдеться про Перекопські озера та Сиваш — мілководні водойми, шар води (ропи), в яких в залежності від пори року коливається в межах одного метра, тобто до висоти кінської вуздечки. Скориставшись тим, що західний вітер відігнав воду, група військ армії Фрунзе сьомого листопада 1920 року вбрід форсувала Сиваш і вранці восьмого оволоділа півостровом Литовським. Форсували разом з кіньми — отже ропа була їм не вище вуздечок.