17. Олександр ІІІ (син Олександра ІІ) (1881 — 94).
18. Микола ІІ (син Олександра ІІІ) (1894–1917).
Як видно, Микола ІІ виявився вісімнадцятим і останнім коліном влади Романових.
Випадковість?
А те, що він відрікся від престолу саме 1917-го (сума цифр — 18) також випадковість? А те, що його діда — Олександра ІІ вбивають терористи в окультний 1881-й також випадковість?
Про трагічну загибель династії Романових віщувалося віддавна. Вже дід Миколи ІІ Микола І клопотався тим. Не цікавість обивателя погнала його на околицю Петербурга, в халупу до ворожки Марфуші.
Імператор зайшов до неї не називаючись, в старій офіцерській шинелі померлого брата Олександра І.
— Сідай, не соромся, — зустріла його ворожка, показуючи на лавку. — Хоч лавка це не трон, проте на ній безпечніше й спокійніше… Ти хочеш знати, скільки тобі лишилося жити? Ну, так слухай: перш ніж прийде весна, настане твоя остання хвилина.
Вже цього було досить, щоб викликати роздратування відвідувача. Коли ж вона почала оповідати про його минуле, казати про те, що він думав і знав тільки сам, імператор не витримав…
Проте, коли до будинку ворожки за годину під’їхала чорна закрита карета таємної поліції, було вже пізно. Найкраща петербурзька чаклунка, на прізвисько «київська відьма», випила отруту. Напевне, їй було відомо не лише про третій відділ — апарат військово-поліцейської диктатури — та прізвиська Миколи І, що дав йому люд — «Палкін», «лютий Нерон», а також його наміри щодо неї. Марфуша втекла від тортур на той світ.
Треба сказати, що імператор помер з точною відповідністю до пророкувань —2 березня 1855 року.
В сім’ї Романових побутував переказ про віщування якогось пустельника Серафима (чи не Серафима Саровського?) стосовно долі династії. Віщування записав один відставний генерал і за наказом Олександра ІІІ воно начебто зберігалося в архіві жандармського корпусу.
За Миколи ІІ цей папір довго розшукували і зрештою знайшли, але в департаменті поліції. Цар читав: «На початку царювання цього монарха будуть нещастя і біди народні. Настане розбрат великий в державі, батько на сина піде і брат на брата…» Писалося там і про війну невдалу, що передуватиме розбрату.
Чи не російсько-японську?
Микола ІІ відчував наближення катастрофи. Прагнучи якщо не попередити її, то бодай підготуватись до неї, він то їде в Саров до якоїсь ясновидиці Паші, то дослухається до пророцтв придворної дами, мадам Лейтенбергської, в котру нібито вселився дух, то в Царське Село з Козельська привозять юродивого Митька і трактувальника його мимрень Єльпідіфора і нарешті в палатах оселяється Григорій Распутін.
Судячи з того, з якими словами Микола ІІ зустрів смерть свою і своїх рідних, він знав, що таке станеться. Можливо, йому невідомі були тільки обставини та деталі трагедії.
Наводить на роздуми ще й таке. Двоє найжорстокіших володарів Російської держави Іван Грозний і Йосип Сталін померли в роки з сумою цифр 18. Перший — 1584-го, другий — 1953-го. З ними померли й створені ними режими.
15. «Річки та водні джерела» — то народи, з яких складалася Російська імперія. «…І сталася кров…» — почалися громадянські війни вже всередині «річок»—народів. Зокрема в російському етносі завирували міріади «джерел» і «струмків» та повстали на повноводні «кровоносні судини» організму етнічної Росії.
Таке ж саме сталося в державах-сателітах Польщі, Фінляндії, Литві, Латвії, Естонії, де «джерела» і «струмки» утворили повінь й знесли геть усе чужорідне й тих, хто зрадив племені.
В Україні змагалися між собою за владу кілька потуг: Симон Петлюра та його партія, гетьман Скоропадський — уламок трону Романових, Нестор Махно — за ідейними переконаннями близький до звірини. (Ідеї комунізму та анархізму відрізняються тільки тим, що перші, перед тим, як перейти до народовладдя, вважали, що народ треба до цього підготувати з допомогою тієї ж влади, а другі проголосили народовладдя одразу.)
Громадянські війни в Польщі, Фінляндії, Литві, Латвії, Естонії, в Закавказьких республіках, в Україні закінчилися проголошенням незалежності. Проте вистояли тільки ті народи, що мали глибоке коріння етнічної єдності та віри і де не мала впливу звірина. В Україні — в найбільш залюдненому і етнічно перемішаному (в містах) краї —звірина була така ж активна, як і в Петербурзі та Москві. Тут так само йшло пограбування й руйнування храмів, побиття священиків, а тільки робилося це етносом. Червона бактерія антихриста розкладала одвічну християнську ментальність українця; він обертався на свою протилежність, надто в містах, де було найбільше фрагментів звірини.
З дна піднялась каламуть. Почали нищити все, що вивищувалося над пересічним людом — дворян, купців, промисловців, інтелігенцію. Нищили найчастіше не завойовника та запроданця, а свій свого.
Це можна сказати й про білоруса, грузина, вірменина.
Ось що таке «4 Третій Ангол вилив чашу свою на річки та водні джерела, — і сталася кров.»
«5 І почув я Ангола вод…» — Скоріше за все, при Всевишньому є ангел, котрий відповідає за етноси.
16. І знову ж таки, що то за людність була, яка дозволила втягнути себе в ті криваві події?
Біологи довели наявність колективного розуму в комах і ссавців. Існує він і в людей. Десь із середини дев’ятнадцятого і до середини двадцятого століття цей колективний розум перебував на межі божевілля. Бо якби він був здоровий, не «завела» б його жодна група фанатиків, жодне лжевчення. Причина — все те ж космічне число звірини — 666 (1881 р.).
На землі жили люди, котрі прийшли у світ у часи найбільшої густоти Темного сателіта. Вони, хто більше, хто менше, були психічно вражені. А вже ті з них, хто мав медіумічні здібності (а такі завжди є навіть у невеликому колективі) отримали сприяння розвиткові тих здібностей і отже набули ще більшого впливу на збуджену юрбу.
Але не тільки це.
Окультна наука стверджує, що на другому — невидимому плані буття існують принаймні два види безтілесних істот, з допомогою яких матеріальні маги впливають на людей. Це згадувані вже:
1. Елементали (лярви) — самі не впливають на свідомість людей, але підкоряються волі живого (матеріального) мага і стають його знаряддям. Найчастіше це — знаряддя облуди. Маг діє на свідомість живих людей через них.
2. Елементари — тваринні частки душ розбещених і лихих смертних, які позбулися всього, що в них було від Бога. Це душі чорних магів — клас енергетичних вампірів, котрі продовжують своє існування на другому плані тим, що живляться кров’ю (польовою сутністю клітин крові) живих людей-жертв. Єдина їхня мета — зробити тих, на кого вони мають вплив, геть аморальними та занурити їх у всі види гріха.
До речі, мусульманська релігія — Іслам також поділяє буття на два плани. На тому — другому живуть джини і джинії.
Магічне поле Темного сателіта, найбільша активність якого за 25920 років припадає саме на 1881-й рік, змусила діяти душі матеріальних медіумів і нематеріальних елементарів з найвищою активністю. Часом вони складали одне ціле, бо були пов’язані думоформами земних магів. Із спостережень за вчинками тогочасних людей виникає враження, що матеріальні маги легко впускали в свою плоть потойбічних «братів», а часом і зовсім віддавали їм свою «матеріальну домівку». Про це свідчить навісніння, притаманне людям революційної доби. Саме ця якість (навісніння) є найголовнішою ознакою людського елементара. Всі, хто впадає в екстаз внаслідок релігійного чи ідеологічного збудження (фанатизму) — жертви елементарів з паралельного світу.
Як відомо, недугою навісніння (у крайніх її проявах) були вражені перший московський цар Іван ІV і перший імператор Росії Петро І. У час найбільшого навісніння і цар Іван Васильович, і імператор Петро Олексійович навіть убивають рідних синів.
Другою недугою елементара є схильність до прийняття без особливої потреби всіляких псевдо, кличок, прізвиськ. Так, Іван ІV Васильович нарік себе Грозним, а Петро І —Великим.
Творець «нової релігії» також з Марходея Маркса Леві став Карлом Марксом; його перші апостоли Ульянов і Бронштейн стали Леніним і Троцьким, а «неправдивий пророк» з Джугашвілі перетворився на Сталіна.