Ці двоє, поза всяким сумнівом, були фрагментами «змія великого, вужа стародавнього». Вони були ніби дублерами, спущеними в матеріальний світ. Але роботи вистачило обом. По суті вожді являли собою два боки тієї самої медалі, виплавленої зі сплаву, якого досі не знало людство і який можна назвати хіба що «сатанитом». У зв'язку з цим варто нагадати, що Сталін у молоді роки підписував деякі свої підбурливі статті характерним псевдонімом — Бісошвілі.
І в Радянському Союзі, і в гітлерівській Німеччині винищували церковників. Та якщо компартія проголосила релігію дурманом, то фашисти пішли далі — вони нарекли себе носіями Бога — свого — націонал-соціалістичного. Навіть на нагрудних бляхах карбували «Got mit Uns» — «Бог з нами». Але це вже було після приходу до влади Гітлера. А поки що німці відкривали на території Радянського Союзу свої танкові та авіаційні училища, що їх за Версальською угодою не мали права тримати в себе; будували таємні філіали військових заводів; тут таки ж створювалася німецька хімічна зброя і проводилися секретні досліди з нею. А вже після приходу до влади Гітлера, незадовго до початку німецької експансії, високий гість Гіммлер приїздив запозичувати досвід побудови концентраційних таборів та їх режимів утримання. Гіммлер виявився здібним учнем. Не порушуючи радянського прототипу технології нищення людей, він оснастив свої підприємства крематоріями, «душовими», душогубками та іншим. Втім, у таких новаціях у камарада Сталіна не було потреби. Все-бо робив 40—50-градусний мороз. Він же перешкоджав спалахам епідемій через велику кількість трупів.
Слід зауважити, що прихід до влади Гітлера, який з часом проголосить священну війну більшовизму, — фатальний прорахунок самого Сталіна. Він, котрий правив Комінтерном, як внутрішньою структурою СРСР, не дозволив німецьким комуністам об’єднатися з соціал-демократами. Цим він розколов ліву коаліцію, з чого й скористалися фашисти.
Йога стверджує: «Не може бути дружби з темним, може бути тільки рабство у темного». А як бути з дружбою між двома темними? На словах товаришуючи, Сталін і Гітлер пильно стежили один за одним. Німецька розвідка доносила, що кремлівський вождь готує нову світову війну. Гітлер вирішив випередити, поки технологія виготовлення нових озброєнь ще не вийшла з шарашок, де концентрувалася тоді наукова та інженерна еліта, й не стала на конвейєр.
І погнали «дублери» свої народи один на одного під знаменами того ж самого кольору — червоного.
Не зайве нагадати, що поміж семи кольорів, що їх здатне розрізнити людське око, червоний — суть Кама Рупи — престолу тваринних почуттів, поєднаних з Тваринною Душею чи Нижчим Манасом, і є носієм саме цих людських принципів. Нижчому Манасові і Кама Рупі, червоному чудовиську в нас цілком підлягає Астральне Тіло людини. Іншими словами криваво-червоний колір відображає тваринні бажання і не може бути відокремлений від матеріального плану. Ще недавно населення однієї шостої суші не знало іншого кольору, крім цього. Ну, а вже таке поєднання, як синій і жовтий (надто в Україні) вважалося тяжким криміналом.
Другій світовій війні передувало дивовижне знамення. Антрополог Михайло Герасимов, що поновлював обличчя померлих за їхніми черепами, отримав від Сталіна дозвіл відкрити усипальницю Тамерлана.
На початку підготовчих робіт місцеві жителі оповідали повір’я: буцімто не можна порушувати спокій бога війни, інакше не минути лиха — третього дня, мовляв, повернеться Тімур з війною. Так казали старі люди на базарі в Самарканді. Знав про повір’я і Сталін, але йому дуже хотілося побачити обличчя великого завойовника.
Вночі в склепі мавзолею Гур-Емір Самаркандського музею спалахнули прожектори: кінохроніка знімала відкриття могили. Старий, що працював у мавзолеї, благав не відкривати, та над ним тільки посміялись. Під велетенською у 240 пудів мармуровою плитою, в сутінках саркофагу побачили чорну труну, накриту зотлілим золотим покривалом. Тімур помер десь далеко від Самарканда і до місця поховання тіло везли у тій труні. По тому, як з віка вийняли велетенського цвяха і підняли його, Герасимов дістав череп Тамерлана і продемонстрував перед камерою. Плівку надіслали до Москви.
Це було в ніч на 20 червня 1941 року. А двадцять другого червня почалася війна.
26. «17 Сьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: «Сталося!» І сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталося велике трясіння землі… Великий такий землетрус, такий міцний. 19 І місто велике розпалося на три частини, і попадали людські міста… І великий Вавилон згаданий був перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву… 20 І зник кожен острів, і не знайдено гір!.. 21 І великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом, — бо кара Його була дуже важка!» (гл. 16).
В Біблії слово «земля» має два значення: земна твердь і людство. Людство називають землею тому, що людина тілесна складається з тих самих елементів, що й земна твердь. Окультне слово «земля» у значенні людство містить у собі так само два значення — плоть і дух.
У наведеному тексті приховано також два плани: прямий і метафоричний. Прямий — про справжнє трясіння землі; його започаткувало виверження вулкана Кракатау 1883-го року, а також великі землетруси, які почалися наприкінці дев’ятнадцятого століття і тривають ще й досі, метафоричний — трясіння людства; його фізичне й духовне нищення. Обидва плани трясінь пов’язані тією ж самою причиною — наближенням астральної аури — Темного сателіта до свого тіла — Землі.
Прямий план тексту сьомої чаші гніву розглядається в розділі «Темний сателіт (Орб)». У цьому ж розділі спробуємо пояснити його метафоричний, окультний смисл.
Сьома (і остання в минулому тисячолітті) чаша гніву Божого, поза всяким сумнівом, була Друга світова війна. Те, що коїлося протягом 1941–1945 р. р., справді, можна назвати «великим трясінням землі» в прямому і переносному значенні. Якщо зібрати до купи всю вибухівку воюючих сторін і підірвати, то вибух стався б, мабуть, потужніший, аніж виверження вулкана Кракатау. А якщо зібрати до купи всі сейсмічні коливання від снарядів, мін, авіаційних бомб, то це був би всесвітній землетрус великої руйнівної сили. І все те супроводжувалося б блискавками, гуркотом та громами і «…великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей». Не один, тулячись в окопі під артобстрілом чи авіаційним нальотом, проклинав усе на світі, в тому числі й Бога. Навіть побіжний перегляд історії християнського світу від народження Христа свідчить, що такої жорстокої бійні, як Друга світова, людство не знало. Стає зрозумілим і подив св. Івана Богослова — аж три знаки оклику в п’яти стихах (з 17-го по 21-й).
Наведений уривок — чи не найпрозоріше писання, але і в ньому чимало метафоричного. Наприклад, «19 І місто велике розпалося на три частини…» Вірогідно, йдеться про Європу, яка з війною розпалася на три складові: воюючі Німеччина, Радянський Союз та інші держави, уряди яких спочатку дивилися на Гітлера як на силу, що здатна знищити більшовицьку імперію, а згодом як на загарбника. І таки загарбав більшість із них Гітлер — «… і попадали людські міста…» «20 І зник кожен острів, і не знайдено гір!..» В «Об’явленні…» гора — це держава.
Текстові про сьому чашу гніву Господнього відповідні і пророцтва Нострадамуса: «Старий і Новий Заповіти будуть вигнані і спалені, а затим антихрист стане пекельним принцем, і ще востаннє тріпатиме всі Королівства Християнського світу, а також невірні протягом двадцяти п’яти літ і спалахнуть найстрашніші війни і битви, а малі та великі міста, замки та інші споруди будуть спалені, зруйновані, розорені, проллється кров цнотливих дівчат і заміжніх жінок, над вдовами поглумляться, немовлятам розіб’ють голови об міські стіни, і стільки лиходійства з людьми вчиниться з допомогою сатани, принца темряви, що майже увесь світ буде розбитий і спустошений; І перед цими подіями незвичайні птахи кричатимуть у повітрі: «Уі, уі (Сьогодні, сьогодні)…»
Надто впадає в очі тотожність останніх слів цитованого уривка з першими словами стиха 17 гл. 16. «Об’явлення…» «І голос гучний залунав з небесного храму з престолу, говорячи: «Сталося!» Звертають на себе увагу слова «Сатана, принц темряви». Річ у тому, що їх ужито не лише в переносному значенні. Відомо, що Сталін працював уночі. Всі секретарі союзних республік, обкомів і навіть райкомів підлаштовувалися до розпорядку доби вождя і працювали також ночами. Що вже казати про НКВС?